Розділ 7

Я сиділа біля вогню намагаючись висушити волосся поки Дем переводив коня через річку, та намагалася не витріщатися на міцні мʼязи які було добре видно під його мокрою сорочкою. 

Власник

В моїй памʼяті спливли спогади про мого минулого власника який, витяг мене з борделю та забрав до себе. Насправді це могло прозвучати так ніби я вважала його героєм. Але ні! Він був і близько не святим, оскільки не зважаючи на те що він добровільно зголосився мене навчити його уроки були жахливі. На кожному уроці він мене катував самими різними способами, щоб навчити мене витримці та сили волі. А в ночі мені приходилося задовольняти його потреби й в спальні, цим самим виплачувати борг за житло їжу та інші побутові речі.

  Можливо саме тому я не довіряю ні людям, ні фейрі, та намагаюся не вкладати з ними контрактів.

  Ну принаймні намагалася до тепер, оскільки зараз я вклала контракт з дуже небезпечною людиною, і мені залишилось лише сподіватись що він не захоче подвійну парту.

 — Ти в порядку? — сказав він вдаючи що йому не байдуже. — Ти зблідла.

 — Не потрібно вдавати що тобі не все одно. — промовила я, спостерігаючи за тим як він приземлився на деревʼяну брилу біля мене та простягнув руки до вогню, щоб зігрітися.

  — Знаєш мій демоне в тебе завжди виходило бачити людей наскрізь тому я не буду тобі брехати. — він замовчав даючи мені час, щоб обдумати його слова. Але мені це було не потрібно оскільки я й так знала що він весь цей час перетворювався милим та добрим, щоб завоювати мою довіру, або ж йому було просто мене жаль.

  — Чому? — тихо та незрозуміло запитала я. Проте він мене зрозумів.

  — Ти вбивця мій демоне. — не зважаючи на те що його слова прозвучали гостро, моє нове прізвисько яке він мені дав прозвучало досить лагідно, навіть ласкаво.

  — Ти монстер який вбиває заради грошей. Ти монстр який вбиває нічому не винних людей у їхньому домі, поки вони мирно сплаті. — він деякий час помовчав даючи обіді пройти скрізь мене. Після чого продовжив.

  — Можливо я й не кращий за тебе, а можливо навіть гірший але… — його прекрасні голубі очі дивилися на мене. І я змогла розгледіти в них біль. Без масок, без брехні чистий біль. — Але принаймні я не вбивав твою сестру.

Моє серце впало або хоча б те що від нього залишилося. Руки почали трястись, а ноги підкошуватися, всупереч, тому що я сиділа. В той час він продовжував.

  — Можливо ти її не пам'ятаєш, але декілька десятиліть назад в тебе анонімно заказали вбивство ні в чому не винної дівчини яка мала проїжджати, в точний час в точному місці й ти без вагань та сумнівів погодилась.

  Я памʼятала прекрасну молоду білявку, яку я без вагань жорстоко вбила, і на очі навернулись сльози, а в роті стало сухо.

  — Я…. — почала я, але він де дозволив мені договорити викрикнувши.

  — Мені не потрібно твоїх виправдань!

Я піднялася та розвернулася до нього лицем промовивши рівним тоном та з байдужим лицем. Намагаючись не звертати уваги на те що в мене в середині все обірвалось.

  — Співчуваю твоїй втраті.

Почувся його гіркий сміх після якого він промовив тоном повним холодної люті.

  — Знаєш, я тебе ненавиджу! Ти мені противна! Мені противні твої обійми та поцілунки.

  — Тоді чому ти це робив? — не витримала я.

  — Я не міг дати тобі піти поки наш контракт не був підтверджений магією.

  Я поглянула на свою руку на якій красувалось нове татуювання в вигляді, двох кинджалів та корони. Після чого кинула швидкий погляд на руку Демʼяна на які було таке саме зображення.

  — Тепер ти нікуди від мене не витчеш, оскільки потрібно буде обновляти звʼязок кожних три дні. Інакше ми обоє помремо.

  — Як саме обновляти? 

  Він напевно почув в моєму голосі страх оскільки підійшов ближче до мене. Він був настільки близько що я могла відчути його дихання на своїх губах.

  — Не бійся демоне, просто дотик, — лагідно промовив він та взяв мене за руку, щоб продемонструвати, міцно переплівши наші пальці. Мені не було боляче, але він цього і не хотів, йому просто потрібно було мене напудити. Я хмикнула. Навіть жаль що він не знає що у моєму житті були набагато страшніші люди ніж він.

  Вночі він не обійняв мене, щоб зігріти, а з ранку не розмовляв зі мною під час сніданку. Після сніданку він довго ходив туди сюди про щось думаючи поки я чистила свої кинджали.

Після десь біля дванадцятої ранку ми попрямували до дерева до якого був привʼязаний кінь. Кили ми підійшли до нього він дуже зрадів нашій появі на що я всміхнулася, та нагодувала його декількома яблуками, після чого заплила йому гриву в яку заклала декілька польових квіток. Як тільки я закінчила, то відчула на своїй талії міцні, але не зважаючи на це лагідні руки, які обережно посадили мене на коня.

  — Що ти робиш?

  Він як і завжди не відповів, а просто сів позаду мене та обійняв мене однією рукою притягнувши до своїх грудей.

  — Не ворушись, — промовив він строго, але я змогла почути у його голосі ласку. Після чого відчула як його ерекція впирається мені в поперек. Що мене не аби як здивувало, але я вирішила промовчати та розслабитися. Як тільки він відчув що напруга покидає моє тіло, він схопив повід вільною рукою та ми попрямували в дорогу.