Натаніель

Мій син відмовляється від моєї пропозиції, а це значить одне — мені доведеться знищити його. Жахливе рішення, яке я просто змушений прийняти. Кожна частина мого єства протестує, волає, благає знайти інший шлях, але місія — вище за все. Вона диктує кожен мій крок, кожен подих, кожен удар серця. В мене є ціль, і я йду до неї без вагань, навіть якщо ціною стане найрідніше — моя власна кров.

Зак — моя єдина дитина, частина мене. Дивитися на нього, знаючи, що скоро доведеться знищити його, — це наче повільне розривання себе на шматки. Кожен його сміх, кожен його погляд, кожне слово, що він промовляє, звучать у моїй голові як поклик до спокою, як нагадування про те, що я теж людина, хоча, можливо, вже занадто далеко відійшов від того, ким колись був. Проте заради могутності Легіону я готовий піти на все. Іноді є речі, що важливіші за кров і любов, і сьогодні я мушу це прийняти.

Я відчуваю тремтіння у грудях, коли уявляю, як він програє в цьому раунді. Не переможець, не герой, не син, якого я люблю — просто жертва обставин. Проте навіть тоді, коли темрява навколо загустіє, я відчуваю холодну рішучість: я не зроблю цього сам. Я готовий на будь-яку стратегію, на будь-який план, на будь-яку хитрість, лише щоб Легіон вийшов переможцем. І навіть тоді, коли кров почне обпікати руки, я знаю — це необхідно.

Навіть на битву з Дарсаною я готовий. Вона теж була для мене як донька, але пророцтво говорить, що це обов’язково станеться. І я не можу дозволити собі сумніви. Принцеса має гордість, вона не відступить. І кожна її дія, кожен крок спрямовані на те, щоб зупинити мене, але я завжди на крок попереду. За моєю спиною стоять роки навчання в Академії Непростих, багато років практики та невтомних тренувань. Їй не перемогти, навіть не дивлячись на все, що вона вміє.

Я уявляю, як вона виступає проти мене, як її погляд палає рішучістю та страхом одночасно. Це зворушує й лякає водночас. І все ж я знаю, що мої сили більші, мій досвід ширший, моя магія сильніша. Навіть якщо батьки, Зоріна та Джейкоб, підготували її, навіть якщо вона володіє даром, я завжди на крок попереду. І кожна секунда, кожен момент цієї битви вже в моїй голові — сценарій, який я продумав до дрібниць.

Я бачу уявну карту бою: де вона, де її союзники, де слабкі місця. Іноді я питаю себе: чи не легше було б залишити її в спокої, дати їй жити, як жив би будь-який інший юнак чи дівчина? Але відповідь завжди одна: ні. Не можна дозволити слабкості, не можна дозволити емоціям керувати долею. Легіон потребує мене. Він чекає. І коли я піду далі, навіть ті, кого люблю, будуть лише тінями на шляху до мети.

І тоді, коли все буде завершено, коли вона поступиться, я бачу перед собою Валорію, що схиляється. Не лише королівство, а й її народ. І за ним — увесь Нульовий Світ. Легіон під моїм керівництвом стане могутнім, непереможним. Моя влада принесе порядок, але ціною стане біль, який неможливо виміряти словами. Я стану правителем, і всі мої брати та сестри отримають те, що їм належить. А ті, хто виступав проти нас, змушені будуть підкоритися, бо сила Легіону — абсолютна.

Я уявляю, як після перемоги світ змінюється. Тридцять п’ять світів, усі під контролем, але в серцях тих, кого я знищив чи змусив підкоритися, залишиться спогад про мене — суворого, непохитного, безжального. Мене можуть ненавидіти, бо я зробив те, що мав зробити. Може здатися, що я холодний і бездушний, але всередині — постійна боротьба. Я не хочу цього, але іншого шляху нема.

Перемога вже так близько, що варто лише трохи зачекати. Іноді я стою на краю свого плану, уявляючи фінал, який може стати дійсністю. Я відчуваю присмак заліза на губах, холод магії на шкірі, тремтіння землі під ногами. Все це близько. І коли це відбудеться, коли останній крок буде зроблено, я побачу результат — Легіон непереможний, мій син і Дарсана підкорені, Валорія і Нульовий Світ у моїх руках.

І хоча тінь страху все ще висить над мною, я відчуваю впевненість. Це не просто амбіції — це доля, призначення, і я не відступлю. Кожен мій крок веде до цієї перемоги, кожен подих — це частина плану. І навіть якщо серце кричить, навіть якщо кров моїх рідних обпече мої руки, я готовий йти до кінця.

Перемога вже близько. Лише трохи — і світ підкориться. Лише трохи — і Легіон буде непереможним. Лише трохи — і я отримаю те, чого прагнув усе своє життя. І навіть якщо доведеться втратити частину себе на цьому шляху, я знаю: це вартує того.