Глава 5

Крістіна таки дотримала своє слово, і інші студенти отримали змозу додатково вивчати методи боротьби. Навіть наші однокурсники були раді цьому. Навчали ж я, Зак, мама, Саймон, Реббека, Лулу та Ронан. Професора Пауелл та Крістіна, хоч і були колись студентами Академії Непростих, та все ж разом з моїм батьком та Людмілою викладали додаткові заняття по розвитку магії. І чесно, я дуже нервувала. Мама та Зак навчали моїх одногрупників, мені, Реббеці та Саймону - другий, а близнюкам - перший. В моїй групі було аж вісім студентів. Багатенько, але я впевнена, що ми впораємося з усім. Вони були такими різними: різні раси, колір шкіри, здібності. Проте зараз об'єднані головною метою - захистити Академію та свої народи.                                                                                                              

- Доброго дня. - привіталась я. - Рада вас тут бачити. І ви всі великі молодці, що вирішили боротися та захищати свій народ.                                                                                                                                         

Вони якраз усі зібрались на подвір'ї, адже ми тренувались саме тут. Вісім пар зацікавлених очей не зводили з мене погляду. Усі очікували від мене чогось незвичайного. Але я не могла їм цього дати, бо сама уявлення не мала, як їх вчити битися. Та й невідомо чи є в них якась підготовка, адже вони не готувалися до цього все життя. Хоча, більшість з нас теж лише зараз зіштовхнулися з реальною небезпекою.                                                                                                                                                      

- Що ж, сьогодні ми тут зібрались з чіткою метою, тому, думаю, не будемо витрачати час на безглузді теревені. - одразу сказала я. - Пропоную швиденько познайомитись і приступити, адже краще ми дізнаємося одне одного в тренуваннях. Моє ім'я Дарсана і я принцеса Валорії, хоча мене виховували як воїна.                                                                                                                                                             

- Ми чули твою історію, і вона справді вражає. - посміхнулась та блондинка, яку я тобі бачила в кабінеті Крістіни. - Це так круто, хотіла би я бути такою ж, як і ти.                                                                             

- А ти правда билась з Максиміліаном? - запитав інший. - Я чув, що він тепер боїться навіть промовляти твоє ім'я.                                                                                                                                        

- А на першому курсі ти навіть не знала про те, ким є? - почула я від іншого.                                           

- Так, це все правда, але стосовно цього факту з Максиміліано мя нічого не можу сказати, адже я його не бачила після того, як його відправили в В'язницю імені Емілі Вартас. - сказала я, посміхнувшись. - Можливо, якось розкажу більш детально про те, що сталося в минулому році. Але давайте це лишимо на потім, а зараз ми з вами будемо тренуватися. По черзі я викликатиму кожного, і ми перевіримо ваші здібності.                                                                                                                                                             

Кожен приготувався до того, що зараз на них чекатиме. І серед них виявилось кілька доволі непоганих воїнів, які і справді зможуть показати певні успіхи. Наприклад, от та блондинка, яку звали Марія. І от в них дуже хороший потенціал. Який ми тепер будемо розвивати.