Глава 3

На Різдво ніхто не постраждав, і за допомогою спільної магії доволі швидко відновили зал. Незначні поранення ми обробили та залікували. А Людміла, яка виявилась неабиякою майстринею, привела до ладу весь наш одяг. І ми продовжили святкування. Навіть смішно ставало від того, як ми могли так спокійно розважатися, знаючи, що небезпека чекає на кожному кроці. Але на цей раз обійшлося без всяких пригод. Навіть я доволі швидко прийшла до тями, і зараз була неабияк рада тому, що все закінчилося так добре, і Зак зараз тут, поряд зі мною, живий. Дякую Каю Азимуту за такий чудовий подарунок.                                                                                                                                                        

- Знаєш, твій дар неабияк допоможе. Скажімо так, це стане нашою перевагою перед Легіоном. А те, що вони ще й не знають цього - взагалі ідеально. - посміхнувся Зак, коли ми танцювали. - Тепер ми на крок будемо обганяти ворогів.                                                                                                                                  

- Але я не можу це контролювати... - відповіла я. - Тому, навряд чи це аж так нам стане в пригоді. Хіба що рідкісні передбачення.                                                                                                                                

- Але я вірю, що в тебе все вийде. Та й його можна розвинути. Тепер ти ще більше особлива. - він мене ніжно поцілував. - Я кохаю тебе, Емі.                                                                                                            

- Це лише через те, що в мене з'явився новий дар? - посміхнулась я, притягуючи в свої обійми. - І я тебе теж.                                                                                                                                                           

Доволі швидко закінчились канікули, і повернулись усі інші студенти, які підготувалися до цього семестру. Це чудово, адже ніхто не хотів відступати. Я цінувала їх відвагу, проте вони ж мало чим могли допомогти, особливо першокурсники. Та все ж їм хотілося бути корисними. Деякі з них навіть тренувалися вдома чи привезли з собою якісь корисні артефакти. І сьогодні в нас починався перший навчальний день. Я була вірна собі, тому вдягнула коротку червону сукню, що гарно підкреслювало мої форми. Принцеса вампірів має відповідати своєму статусу. Ілларія ж, на цей раз, вдягнула чорний брючний комбінезон.                                                                                                                                      

- Дві вампірши розпочинають останній семестр свого навчання в Королівській Академії. - посміхнулась Ілларія. - Особливо я чекаю уроків Зоріни, Джейкоба та Крістіни. Має бути щось цікавеньке, адже ми тепер готуємось до війни.                                                                                                                                

Моя батьки прийняли рішення бути поки в Академії, аби передати своє знання іншим. І зараз нам це справді потрібно, адже Легіон дуже близько. Тепер небезпека буде поруч постійно. Так Крістіна викладатиме предмет Роуена, мама - Натаніеля, а батько вестиме новий факультатив для розвитку своїх здібностей. І, якщо чесно, я також чекала цих предметів. Я знала на що вони здатні, проте для інших це може стати сюрпризом.                                                                                                                   

- А вони мені зроблять поблажку, враховуючи, що я їх донька? - посміхнулась я. - До того ж в нас тут постійна небезпека, нам мають бути якісь привілеї.                                                                                    

- І не мрій, тобі навпаки потрібно краще вчитися, аби не осоромити батьків. - посміхнулася подруга. - Це от мене треба пожаліти. Я колишня дівчина їх племінника, яка змушена бути вампіром. Я ж так страждаю.                                                                                                                                                         

Насправді, останнім часом подрузі навіть подобався її новий стан. Дівчина відчула, ніби заново народилася і тепер відчувала себе просто чудово. Окрім справи крові та деяких спалахів агресії, вона знайшла купу плюсів того, аби бути вампірів. І коли це все завершиться, вона відвідає Валорію і відчує всю насолоду від наших вечірок. Тепер на неї стільки всього чекає. От тільки як це все пояснити Реджинальду...