Глава 25

На ранок нас і справді дуже швидко знайшли, хоча навіть не потрібно було сумніватися в цьому, адже мої батьки ніколи б не залишили нас тут. Мама виглядала так, ніби була готова прибити кожного, а коли ще й дізналась, хто зрадник, то вже була готова відправлятись на пошуки Натаніеля. Ще би, він ж був її найкращим другом з дитинства. Та й жінка хотіла захистити свою родину та народ. Але зараз ми мало що могли зробити. Повернувшись в Академію, ми переповіли всім погані новини. І якщо хтось не захоче повернутись в Академію, всі зрозуміють. Починаються небезпечні часи, бо тепер ми кожної миті очікуємо нападу. Але ніхто не збирався здаватися. Принаймні так вони говорили зараз. І це радувало, адже тільки справжні принци та принцеси ніколи не відступлять перед небезпекою. Сподіваюся, ми і справді не будемо одні.                                                                                                     

До того ж, наша група нікуди не їде на зимові канікули, а лишається охороняти Академію. Це було цілком нашим рішенням. Батькам ж дозволено було приїхати, проте після того, як на Раді повідомили про небезпеку, королівські родини віддавали перевагу лишатися з народом. Кожен готувався до чогось, адже навіть якщо ми зможемо перемогти Натаніеля, Легіон нікуди не зникне. Все лише починається. А от Драгоміри приїдуть, адже у Валорії буде Марк, який їх одразу покличе, якщо щось. Та й вампіри можуть себе захистити. Тепер ми готувалися до війни.                                                                                

Я знайшла Зака на даху Академії. Дивно, колись це було наше з Грегорі місце, а тепер я тут з іншим. Хоча, думаю він Меліссу сюди теж приводив. Але хлопець був дуже сумний. Це й не дивно, його батько виявився зрадником.                                                                                                                                         

- Ти в порядку? - спитала я, обіймаючи його. - Зак, ти ж знаєш, якщо тебе щось хвилює, ти завжди можеш поговорити зі мною. Я поруч, і готова тебе вислухати.                                                                     

- Я знаю і дуже ціную це. Просто... В один момент все те, у що я вірив руйнується. І не так просто прийняти цей факт.. - відповів він. - Це все так дивно... Мати, яку я втратив п'ятнадцять років тому, насправді жива. Батько Легіонер, що мало не вбив її, а тепер збирається знищити усіх, хто стане на його шляху. Оце в мене сімейка.                                                                                                                  

- Я розумію, що тобі зараз важко це все прийняти, але все буде добре. - я ще міцніше обійняла його. - Ми з усім розберемося разом. Просто потрібен час.                                                                                      

- Як добре, що ти в мене є. Навіть не уявляю якби впорався з цим сам. І що ж я того зробив в житті, що заслужив таку неймовірну дівчину? - він ближче притягнув мене до себе. - Я кохаю тебе. Потрібно було частіше тобі говорити про це.                                                                                                                            

- Як і я тебе. - я поцілувала його.                                                                                                                       

Так, далі нам буде дуже важко, адже тепер ми точно знаємо, що Легіон існує, і він ще ніколи не був настільки небезпечним. Як все складеться далі не знає ніхто, адже наше життя вміє підкинути сюрпризи...