Легіон

Вони не знають, хто я насправді, та я серед них. Я ходжу тими ж вулицями, дихаю тим самим повітрям, торкаюся тих самих стін, і ніхто навіть не здогадується, яку загрозу несе мій крок. Таємничий ворог, що ніколи не показує свого істинного обличчя. Я — Легіонер. Той, хто прийшов змінити світ, зруйнувавши його до самих основ. Бо лише на руїнах народжується нове. І тільки крізь попіл можливо пройти до справжньої свободи.

Мій шлях не простий, він не встелений золотом чи славою. Він встелений кістками тих, хто стояв на заваді, кров’ю ворогів і тих, кого довелося відкинути, щоб іти далі. Я — той, хто готовий йти на жертви. І жертв буде багато. Я вже це знаю, я вже до цього готовий. Вони думають, що я безжальний? Так і є. Бо справжня мета ніколи не приходить без жертв. І коли світ почне падати, коли старі порядки розсиплються, я стану правителем нового. Або ж доведеться загинути. І я не боюся смерті.

Але найсмішніше те, що вони й досі думають, ніби я один. Вони малюють у своїй уяві фанатика-одинака, загнаного у кут, готового на відчайдушні кроки. Вони помиляються. Ми — не один і не двоє. Ми є в кожному світі, у кожній країні, у кожному місті. Наші голоси змішані з голосами натовпу, наші руки працюють на тих самих заводах, наші очі вдивляються в ті ж самі екрани. Ми тихі. Ми терплячі. Ми чекаємо. І коли прийде слушний час, ми явимо себе світові так, що навіть самі боги здригнуться.

Наша мета благородна. І нехай зараз нас підтримують не всі, нехай навіть більшість відвертає погляди і насміхається, одного дня вони стануть на коліна й благатимуть бути частиною нашого нового світу. Бо люди слабкі, вони завжди тягнуться до сили. А ми станемо тією силою, яку не можна буде заперечити. Ми будемо непереможні.

Вам не втекти. Скільки б ви не намагалися, як би не ховалися за стінами своїх палаців і за спинами воїнів — виходу немає. Та й перемогти мене неможливо. Бо як перемогти того, кого не бачиш? Того, хто невидимий серед вас? Ви відчуваєте лише холодний подих небезпеки на потилиці, але озирнувшись, бачите лише натовп, лише знайомі обличчя. І не здогадуєтесь, що серед них є я.

Я — тінь у вашій Академії, подих у ваших залах, відлуння у ваших снах. Ви самі створили мене. Ви дали мені силу, а потім намагалися відібрати. Ви хотіли контролювати мене, як контрольованих ляльок у вашій системі, та не змогли. Бо я не став частиною вашого ладу. Я вирвався. І тепер я — ваша кара.

Академія зіпсувала моє життя, вкрала роки, знищила мої плани. Вона виростила мене, але ж не для того, щоб я служив. Ні. Вона виростила ворога, сильнішого, ніж будь-хто міг уявити. Ви думали, що загартували зброю, а натомість створили ту, що повернеться проти вас.

Я помщуся. Ви чуєте, Драгоміри? Це слово лунає в моїй свідомості, немов закляття, яке неможливо зупинити. Помста вам стане моїм останнім подихом, моїм останнім криком, моєю останньою кров’ю. Ви зруйнували все, чого я прагнув. Ви сміялися, коли я падав, ви думали, що я зламаний. Ви вважали мене нічим, викинутим уламком вашого ладу. Але уламки ріжуть. І я поріжу вас так глибоко, що ви захлинетесь у власній крові.

Ви не розумієте ще, з ким маєте справу. Бо я не людина. Я більше, ніж людина. Я — ідея, я — принцип, я — Легіон. Тіло можна вбити, ім’я можна стерти з історії, але ідею неможливо знищити. Ідея житиме доти, доки є хоч один, хто пам’ятає. І навіть якщо я загину, інші підхоплять мій шлях. І ви ніколи не врятуєтесь від тіні, яку самі породили.

Ви думаєте, що ваша влада вічна? Ви обманюєте себе. Бо всяка влада — тимчасова. І кожен трон одного дня похитнеться. Ваш трон теж. І коли він впаде, я стоятиму на уламках, дивлячись, як горять ваші імперії. А поруч стоятимуть ті, хто вірив у мене. Ми дивитимемося на руїни й знатимемо: цей світ належить нам.

Академія була вашою гордістю. Ви збудували її, щоб керувати, щоб плекати тих, хто служитиме вам. Але ви помилилися. Бо в ній визріла загроза, яку ви не змогли передбачити. І тепер вона повернеться проти вас. Кожна цеглина ваших стін стане моєю зброєю. Кожен учень, якого ви зламали, буде моїм союзником. Ви створили власних катів.

Драгоміри, ви втратите все. Ваші палаци впадуть, ваші імена забудуть, ваші тіла зотліють, а ваш рід зникне з лиця землі. І ніхто не заплаче за вами. Бо ви самі вибрали свій кінець. Ви самі привели мене у цей світ. Я — Легіонер. Я — ваш вирок. І скоро ви почуєте мої кроки у темряві.