Глава 7

- Емі я скучила за тобою страшенно. - посміхнулась дівчина. - Я навіть не уявляю, як буду без тебе потім.                                                                                                                                                                 

Не встигла я зайти до кімнати, як подруга накинулась на мене з обіймами. Ми бачились не так давно, однак я теж встигла скучити за Ілларією. А тільки потім прийнялась цілувати Аларіка, який спокійно стояв поруч, чекаючи на привітання від своєї дівчини. Такий розподіл пріоритетів мені подобається набагато більше. Зак теж поцілував мене, і поспішив до себе розкладати речі. Цього року він знову буде нашим викладачем. Я ж трошки погралась з Вафелькою, яка, нарешті, трошечки підросла. Як добре, ще Фелісії ростуть набагато повільніше, а значить ми з нею проведемо багато часу. От тільки цікаво, який в неї вид? Згодом дізнаємося про це. Коли я вже прийнялась перебирати речі, в двері постукали, і увійшов Чарльз. Він сьогодні був в дуже хорошому гуморі, тому навіть по черзі нас обійняв. Оце так і справді неочікувано. Його характер не раз проявлявся за період нашого навчання, проте ми вже звикли. Та він вирішив просто прийти та привітатися?                                                                           

- Дівчата, ми ж тепер третій курс, найстарші тут. Ще рік, і кожен повернеться в своє королівство і бачитися ми будемо дуже рідко. Тому потрібно відірватися на повну. Та й ніхто не знає, що станеться з нами в майбутньому. - посміхнувся він. - От і вирішили влаштувати вечірку. Буде вся група, а також деякі викладачі. Зак теж прийде, він вже погодився. - він мені підморгнув. - Ви ж прийдете? Бо без вас буде не те.                                                                                                                                                        

- Звичайно ми будемо. Пропустити вечірку на честь початку року буде найбільшою помилкою під час навчання. - посміхнулась я. - Якщо святкувати, то усі разом.                                                                     

Чарльз лише кивнув, та повідомив, що вечірка буде проходити в саду за кілька годин. Тому в нас є час трохи підготуватися.                                                                                                                                          

- Так, з ним щось не так, і я в цьому точно впевнена. Така поведінка точно не властива Чарльзу. - сказала Ілларія, беручи Вафельку на руки. - Може, наше демонятко закохався? І цікаво в кого. Хоча є в мене пару теорій. Треба перевірити.                                                                                                                

- Перестань, яка різниця що з Чарльзом. - я кинула в неї подушку. - В тебе все схиляється до романтики. Можливо він просто радий, що залишився лише один навчальний рік. Давай краще готуватися до вечірки.                                                                                                                                        

Але і мені було цікаво, що ж з ним таке. Може яка дівчина вкрала його сердце? І якщо в Ілларії були хоча б якісь теорії, то я зовсім не здогадувалась. Він ніяк не проявляв свої почуття до жодної з дівчат. І взагалі, з чого я взяла, що йому може подобатися хтось з Академії? Можливо в Чарльза є дівчина в рідній країні.                                                                                                                                                       

Вечірка була і справді неймовірною. В саду розвели велике вогнище, на якому смажилося купа м'яса, риби, овочів та іншого. Я відчувала аромати ще на виході з Академії. А я ж так хотіла їсти. Столи ж ломилися від смаколиків та напоїв. І музика, вона весела та запальна. Хотілось танцювати, однак мене зараз більше цікавила їжа. Тут ж був присутній не лише наш курс, а ще кілька другокурсників та частина викладачів. Серед них я помітила Людмілу. Це не дивно, адже тато казав мені, що вона прийняла пропозицію директора і буде вести в нас доволі цікавий предмет. А от який, то буде сюрприз...                                                                                                                                                           

А директора немає. Хоча чого я очікувала? Насправді, я би навіть здивувалась, якщо Крістіна би вирішила розкрити себе світові. Та і відбувалося це би не так. Значить вона досі не прийняла рішення розповісти Заку. Шкода, значить доведеться продовжувати приховувати правду від свого хлопця. Та сьогодні я проганяю геть усі погані думки. В нас вечірка, і ніщо не має зіпсувати її. Потрібно розслабитися перед навчальним роком. Тому, я справді веселилась. А коли почався повільний танець, то навіть здивувалась, як склалися пари. Ну, Ілларією з Аларіком та Грегорі з Меліссою нікого не здивуєш. Але от Себастьян танцював з Ребеккою, а Ровена з Матіасом. Хоча, останні були скоріш як а друзі. Вони ж і справді дуже добре спілкувалися, тому тут нічого більше між ними немає. Принаймні так мені здається. А наш Чарльз... Він запросив Лулу. Оце так несподіванка. Решта ж хлопців танцювали з якимись іншими дівчатами.                                                                                                                               

Який був чудовий вечір, один з найкращих за останні роки. Просто хотілось зупинити час, і повторювати це протягом наступного навчального року. Але ж я знаю, що в Королівській Академії не буває спокійно. Тим паче, поки тут вчиться ціла група студентів з особливостями. Та чи впораємося ми з усім?