Глава 6

Завтра ми вже відправляємося до Королівської Академії, а це означало, що батьки вирішили влаштувати велике свято в нашу честь. Раніше я, можливо, і не надто раділа б такому, проте цього разу відчуття було зовсім інше. Атмосфера була неймовірною: розкішні прикраси, світло ліхтарів, що мерехтіло у залі, музика, що піднімала настрій, і запахи свіжої випічки та квітів, які змішувалися з ароматом дорогих парфумів гостей.

Вечірка була гучною, адже прийшло чи не половина міста. Ми ж не єдині, хто відправляється на навчання, але відчуття, що всі погляди спрямовані на нас, було неповторним. Таке відчуття, що чи не кожен хотів підійти та познайомитись зі мною. І я була цьому справді рада. Я полюбила свій народ.

Ще б пак — останній курс. Після цього я повернуся у Валорію, і тоді вже постійно буду поруч із батьками. Та всередині не давала спокою інша думка: Легіон досі живий і насміхається наді мною. Після смерті моїх прийомних батьків я була готова боротися й зробити все, щоб перемогти. Ця рішучість стала невід’ємною частиною мене, і кожного дня я відчувала, як зміцнюється моя внутрішня сила.

До того ж, одна думка засіла в голові і не давала мені спокою вже довгий час. В Академії є зрадник — Максиміліан не міг провернути все це без підтримки зсередини. Хтось допомагає Легіону, а я навіть не здогадуюся, хто саме. Це може бути хто завгодно: студент, один із викладачів, хтось із служниць. І від цього стає ще страшніше.

Хіба раніше ми могли би здогадатися, що Бен вирішить нас зрадити? Тоді ми тільки починали навчання і ще не знали одне одного, але тепер у нас був власний досвід і глибока довіра. І в одному я була впевнена — серед моїх одногрупників зрадника немає. Це якесь внутрішнє передчуття. Ми справді стали близькими за цей час, адже постійні напади та випробування згуртували нас.

Та й професору Пауеллу я довіряла. Цей чоловік би точно не зрадив нас. Він багато років приховував секрет Крістіни… Але чому не розповів Натаніелю? Він її чоловік і дуже сумував за дружиною. Мабуть, щоб уберегти його.

Стільки питань залишалося без відповіді, і лише новий навчальний рік обіцяв дати час розібратися. А що буде потім — невідомо. Зараз краще навіть не думати про майбутнє. Я хочу просто насолоджуватись тим, що маю.

Свято набирало обертів. Я, немов відчуваючи себе серед магії і світла, проходила залом, ловлячи погляди знайомих і друзів. Деякі посміхалися, деякі тихо обговорювали між собою, але кожен крок був наповнений святковим трепетом. Зак, тримаючи мене за руку, посміхався і злегка підштовхував у бік столів із частуваннями. Він завжди знав, як змусити мене розслабитися, і навіть у шаленій метушні вечірки я відчувала спокій.

— Ти виглядаєш надзвичайно, — прошепотів він мені вухо, і я відчула тепло, що розтікалося по всьому тілу.

— Дякую… — ледве чутно відповіла я, намагаючись приховати червоніння.

Мої батьки підходили до гостей, розмовляли, сміялися, і я бачила, як гордість у їхніх очах розквітала. Мама час від часу кидала на мене погляд, повний розуміння й легкого хвилювання, а тато підморгував, мовлячи без слів: «Все буде добре». Дід розважав гостей легким гумором, який змушував сміятися навіть тих, хто рідко показував емоції. Я відчула, що в цій атмосфері я можу дихати спокійніше, але думки про Академію і Легіон нагадували про майбутні випробування.

Вечірка тривала до ранку, але я зовсім не втомилась. Мені хотілось би залишитись вдома ще на кілька днів, та вже сьогодні я мала відправлятись на навчання. Лишився один рік, і я завжди буду поруч з батьками та своїм народом.

От-от мав прибути Провідник за нами. Цього разу літо якось особливо швидко пролетіло. Ці три місяці пройшли, ніби один день, але зараз їхати не хотілось. Чи то через те, що поруч була моя родина і коханий хлопець, чи через те, що вже все ставало звичним. Навіть вампірські вечірки втратили колишню новизну, проте я розуміла, що це добре — адже ми зблизилися з моїм народом, я дізналася багато цікавих традицій і змогла більше зрозуміти саму себе.

Та я все одно скучила. Скучила за академією, за Вафелькою, за викладачами, за тими, хто був поруч у моменти радості й страху. Особливо за Ілларією — з принцесою метаморфів ми навіть по Сфері обмінювалися новинами.

Кілька разів я спілкувалась з Меліссою. Не скажу, що ми були надто близькими, проте були на шляху до цього. Ми могли не просто терпіти одне одного, а навіть ділитися дрібними подробицями життя, а після того як вона почала зустрічатися з Грегорі, дівчина змінювалась. Здавалося, вона непогано подружилася з Реббекою Деланей. Це обнадіювало, бо ми хвилювалися, що вона не отямиться після смерті Ізабель.

І, звичайно, решту теж хотілось побачити. Скучила за Лулу, Ровеною, Олівером, навіть за мовчазним Себастьяном. Правду казав професор Пауелл — до третього курсу ми вже станемо справжньою сім’єю. Коли я стану королевою, двері мого палацу будуть завжди відкриті для них. І я впевнена, що й вони завжди раді будуть зустріти мене.

Я пробігла поглядом зал: родина, слуги, усі вони усміхалися, обговорюючи щось важливе й водночас буденне. Важливі дрібниці, які створювали картину цього світу — світу, що я збиралася залишити на час навчання, але який завжди залишиться частиною мене.

— Ви готові відправлятися на навчання? Нічого не забули? — вивів мене з роздумів батько. — Доню, пам’ятай про практику своєї магії, вона одного разу врятує тобі життя.

Весь цей час не тільки мама вчила мене битися, а й батько розвивав мій дар. Мені вже вдавалося ненадовго блокувати деякі його здібності, але далі я не просунулася. Іноді здавалось, що він піддавався спеціально — якби це сталося у реальному бою, я б не витримала. Тому практика була необхідна. До того ж Зак погодився мені допомагати.

Мама й тато по черзі обійняли нас, даруючи тепло і відчуття безпеки, а дід, промовивши, що радий мати таких правнуків, додав легкого гумору, щоб зняти напругу. «Головне — не заплакати», — подумала я.

Вже прибув Провідник. Значить, настав час повертатися в Королівську Академію. Я глибоко вдихнула, відчуваючи суміш хвилювання та передчуття пригод, що чекали попереду. Останній навчальний рік обіцяв стати важливим і вирішальним, сповненим випробувань, нових відкриттів і таємниць.