Глава 3

- Сьогодні повертається мій дід. - раптово сказала мама за вечерею. - Він має бути вже за кілька хвилин. Дід як завжди не вміє попереджувати...                                                                                            

Про генерала Марка Варлока я чула доволі часто, адже він виховував свою онучку з семи років. Про нього навіть писали книги та не раз згадували в історії Валорії. Значна фігура в управлінні, який не раз рятував усіх. Та два роки він у розвідці в світі десяти сонць, саме тому ми досі не знайомі з ним. Тоді там знову почалися заворушення, і король країни Мерейн звернувся по допомогу до своїх старих союзників. Вони мали армію, проте потребували хорошого стратега. А так як серед них дуже мало таких людей, Марк погодився допомогти їм, адже його мачуха, що виховала його, походила з цієї країни.                                                                                                                                                                  

- І він хоче познайомитись з тобою, Емі. - посміхнулась вона. - Насправді саме тому Марк і повертається раніше.                                                                                                                                      

Мені вже ставало страшно, а Аларік та батько мало не розсміялись. Це вони його давно знають, а я ж лише по розповідям. А якщо йому не сподобається щось в мені? Чи прийме він мене лише тому, що я йому кровна правнучка? Судячи з історій, це суворий чоловік, який не дуже то й любить говорити. І з ним буде не так вже й просто.                                                                                                                        

- Я бачу, мене вже тут зачекались.                                                                                                                 

До обідньої зали увійшов високий чоловік, зі срібним волоссям та ясними зеленими очима. Він був доволі гарним, як на його вік. Але мене завжди дивувало, що деякі вампіри зупиняють старіння лише в поважному віці. Для чого це? Може, з часом і зрозумію. Мама розповідала, що він досить довгий час жив у віці тридцятирічного чоловіка. Проте після смерті близьких, коли в нього залишилася лише Зоріна, він прийняв рішення продовжити старіння до п’ятдесяти.                                                               

- Діду. - мама обійняла його. - Як же я скучила за тобою.                                                                               

Теж саме зробили і Аларік та батько. Вони точно були дуже близькими. Хоча чому я дивуюся, давно вже ж знала, що для вампірів родина найважливіше. А я ж просто стояла збоку, відчуваючи себе не зовсім комфортно. Він не знав мене. хоча формально я була частиною Драгомірів. Але не спрацювало - Марк Варлок помітив мене.                                                                                                                             

- А це і є наша Дарсана? - я бачила, що в його очах з'явилися сльози. - Невже ти тепер тут? Тобі вдалося повернутися додому.                                                                                                                           

І в той же момент він міцно обійняв мене. І якби я не була вампіром, то хвилювалася би за свої кістки. Як я могла подумати про те, що він мене не прийме? Для вампіра, що втратив дружину, єдиного сина та невістку, а потім ще й правнучку - кожен з родини дорогоцінний. А тепер я віднайшлася, і він був щасливий. А моя родина стала ще більшою, чому я була дуже рада. Після смерті Рейгазів мені необхідно було відчувати родинне тепло.                                                                                                         

- Ти справжня красуня, так схожа на твою бабусю, мою невістку Естер. Хоча і на Зоріну також. Та я бачу і родинні риси Драгомірів. Треба сказати тому шибенику Заку пару слів, аби не ображав мою правнучку. - він мені посміхнувся. - Ну що, Королівська Академію вже зробила з тебе зніжену принцеску?                                                                                                                                                      

- Діду, - почав Аларік. - Її виховували як воїни. Дарсана все життя мріяла поступити в Академію Непростих. І весь час тренується. Тому вона тебе ще здивує.                                                                     

От і я змогла здивувати цього чоловіка. Він уважно дивився на мене, ніби намагаючись щось відшукати. А мені було би цікаво потренуватися з ним...                                                                              

- Ну що, перевіримо твою підготовку. - хитро відповів Марк.