Глава 8

Зі мною хоче познайомитися директор. Оце так новина. Наскільки я знаю, більшість викладачів навіть ніколи не бачили цю таємничу особу, я вже мовчу про студентів. І за що ж мені така честь? Думаю, що просто я маю виконати якесь доручення, тому в них просто не було іншого виходу. А сам кабінет директора знаходився в доволі цікавому місці. Біля сходів на горище, якщо назвати якесь заклинання, яке я не почула, відкривався вузенький прохід, в якому помістилася би лише одна людина. І саме туди ми попрямували. Мені навіть ставало страшно, адже я не знаю, що мене чекає. Хоча мала би вже звикнути, моє життя і так в постійній небезпеці. Професор Пауелл ж може опинитись зрадником і вести мене на смерть. Так, спокійно. Я вже помилилась із Заком. Моє вампірське чуття мовчить, а значить все буде добре. Опинилися ми перед старовинним дверима, що були прикрашені зображеннями левів та крил. Десь я вже бачила таке.                                                                                                                  

Постукавши, двері відчинились самостійно, і ми пройшли всередину. Усе приміщення було заставлено книгами та різними артефактами, більшість з яких я не впізнавала. Треба було все ж більше приділяти уваги навчанню. Коли ж я присіла на стіл, і побачила директора, то на мить втратила дар мови. Це була Крістіна. Крістіна Оверлук, подруга Зоріни та мати Зака. Але ж вона давно померла. Як таке взагалі можливо? Може це ілюзія? Чи в нашій Академії ще один перевертиш? Та їм потрібен дотик і магія діє не довго.                                                                                                                                         

- Ні, Дарсано. Я цілком реальна. Я не перевертиш, а справжня. - пояснила вона з посмішкою. - І бачу, що ти знаєш про мене. Хоча це й не дивно, ти ж зустрічаєшся з моїм сином.                                           

Вона ж ангели, а особливо сильні думки вони можуть прочитати, тому мені треба заспокоїтись. Не хочу, аби вона щось не знайшла в моїх спогадах. Якось взявши себе в руки, я трохи розслабилась. Вони не збираються шкодити мені. Принаймні в цьому я впевнена.                                                                         

- Як так сталося, що ви вижили? - не розуміла я. - Я знаю вашу історію, там ніби все очевидно. Та й мама розповідала. Але ви зараз тут, сидите переді мною цілком реально. І чому не розказали Заку? Він ріс без матері.                                                                                                                                           

- Я мала на то свої причини. Напівкровки дуже рідкісні, і якби я повернулась - на мого сина відкрилось би полювання. Він би постійно жив в небезпеці. А так в нього було хоч якесь дитинство. Нехай і без мене. - сумно відповіла жінка.  Та я була поряд, я приглядала за ним. Тому, Зак працює тут. - вона присіла за стіл.                                                                                                                                               

Як же вони були схожі, от тільки Крістіна мала світле волосся і тендітну фігуру. Значить хлопець зібрав в собі риси від обох своїх батьків. Але вона не така тендітна та беззахисна, як здається на перший погляд. Все ж відчувала в ній досить непоганого воїна. Не варто забувати, що вона закінчила Академію Непростих.                                                                                                                                                         

- Я маю до тебе прохання. - врешті сказала вона.                                                                                      

- Тільки не кажіть, що я маю приглядати за Заком. - намагалась пожартувати я. - Бо я цього точно не зможу зробити.                                                                                                                                                  

- Ні, ну це би теж було не погано. Скажімо так, це буде моє особисте побажання, але якщо ти його не виконаєш, то не страшно. - посміхнулась жінка. - Максиміліан знаходиться на території Академії. Я в цьому впевнена. І ми не знаємо ким він може опинитися. А вампіри мають деякі особливості, що можуть допомогти нам.                                                                                                                                 

- То ви хочете, аби я кожного нюхала, чи як? - ні, це вже точно абсурд. - Ще ж є Аларік, так було би простіше. Та й сам Зак міг би допомогти.                                                                                                      

- Ми збиратимемо групами студентів в залі. І ти маєш просто відчути, де сам він буде. А потім ми вже вирішимо, що з цим робити. - Крістіна уважно дивилась на мене. - В Аларіку живе демон, і йому я не дуже можу довіряти, адже він не завжди його контролює. Я розумію, він твій брат, проте така правда. А Зак... Я поки не готова йому розповісти про те, що весь час була тут. - видихнула жінка. - Тому, ти нам допоможеш?                                                                                                                                                    

Чи допоможу я їм спіймати Максиміліана? В іншому випадку я би обов'язково відмовилася. Та зараз він загрожує усім нам. А значить відповідь очевидна...