Мелісса

- З Різдвом тебе, Меліссо. З черговим святом, проведеним вдома. - сказала я своєму відображення. - Воно буде таким чудовим, як і раніше. 

Звичайно це був сарказм. Мені таки довелося поїхати на канікули додому, адже не було просто іншого виходу. Хоча я би краще провела час в Академії. Але вже доведеться бути тут. Свята тут завжди проводилися з масштабом, адже все у родині  де ЛаФельт робилося на показ. Якщо і влаштовувався бал, то лише з великою кількістю гостей, аби показати які ми чудові. Як же я все це ненавиділа, хоча і мала удавати зацікавленість. Інколи так хотілося відчути справжнє родинне тепло та дім, де тебе чекають. Але не тут. Я знову доторкнулася до свого кулону. І були слова, які я щодня повторювала як мантру: я маю прожити чудове життя за нас обох. І я це обов'язково зроблю.

В останнє перевіривши те, як я виглядаю, я вийшла з кімнати. І яке ж було моє щастя дізнатися, що моя мати та дядько поїхали в нагальних справах. І їх не буде кілька тижнів. Через різницю в часі, в іншому світі пройде лише пару днів. Але це і означатиме, що Різдво я святкуватиму сама. Хоча, мені не звикати. І так навіть було краще. Тому швидко поснідавши, я повернулася до себе. Якраз сиділа в своїй кімнаті, читаючи книгу, коли в двері постукали. І хто ж це може бути? Відкривши, я побачила Родеріка. Дивно, він ніколи не приходив до мене. 

- Пішли, хочу тобі дещо показати. - сказав він. 

Брат завжди був небагатослівний. І от в цьому ми були зовсім не схожі, хоча його батько і моя мати - рідні брат і сестра. Але цікавість мене переборола, тому я і пішла слідом. І яке ж було моє здивування, коли я побачила його сюрприз... Всі кімната була прикрашена до Різдва, а посередині прямо з підлоги росла блакитна жива ялинка, прикрашена до свята. Насправді, в нашому королівстві святкують трохи не так, а це скоріш традиції Землі. Проте, я не в праві сваритись на Родеріка, адже він хотів як краще. Хлопець намагався для мене влаштувати свято. Також, тут був невеличкий столик зі всякою їжею та гарні подарункові коробки.

- Мені не подобаються наші традиції, але хотілось, аби в тебе було справжнє Різдво. - потиснув плечима він. - А так святкують в мого друга.

- Дякую. - прошепотіла я. - Все просто чудово. 

Не знаю, що зі мною відбувалось, та я потягнулась до нього та міцно обійняла брата. Так, Меліссо, зберися. Ти ж не маленька дівчинка. В нас ніколи не було близьких стосунків, тому такий прояв почуттів був новим. 

- Подарунки всі мені? - посміхнулась я. - Прямо всі всі?

- Майже. - відповів Родерік з посмішкою. - Там є кілька для мене від мого друга. 

- Я тоді перевдягнуся і прийду. - посміхнулася я. 

Треба ще ж придумати, що подарувати йому. Десь я мала чудовий чоловічий браслет, що достався мені від Ізабель. Вона купляла його для Себастьяна, але потім передумала. Тоді все, я вирішила, що саме його і подарую...