Розділ ІІІ.

- Емі, якщо ти зараз же не зберешся, я тебе просто вб'ю. - почула я голос. - Я знаю, що ти вампір, проте я знайду спосіб. 

Ні, ну мені дадуть спокою в цьому домі? Хоча б на кілька хвилин, які зараз мені просто необхідні. Вже чотири дні пройшло з тих пір, як ми прибули в палац Драгомірів. В перший же день мені влаштували величезну вечірку в честь того, що я стала вампіром. Хоча, батько відкрив полювання на нападника, та всі були дуже раді цьому факту. Проте напад на принцесу ніхто не залишить просто так. Тому тепер знайти його було справою честі для кожного з Валорії. Для цієї раси дуже важлива королівська родина, і вони завжди захищають одне одного. Вчора Ілларія приїхала до нас, як і обіцяла. Тому тепер ми збиралися на справжню вампірську вечірку. Я сподіваюсь, що в цей раз все закінчиться краще, і ми побудемо до самого завершення. 

- Я вже готова. - сказала я подрузі. - Зараз виходжу. 

Я лишилась задоволена своїм виглядом. Вдягнувши червоний брючний комбінезон, я доповнила образ чорним поясом та такого ж кольору босоніжки на високих підборах. Ще розпустила волосся, що спускалося гарними хвилями донизу та нафарбувалася. Посміхнувшись своєму зображенню, я вийшла до подруги. На цей раз Ілларія постаралась. Вона вдягнула шорти, гарну сорочку та туфлі, а волосся заплела у високий хвіст. На щастя, у Валорії тепло, а сніг випадає лише на свята, і то через магію. 

- Виглядаєш супер, але Аларік буде бурчати. - посміхнулась вона. - Я вже уявляю його незадоволений вираз обличчя. 

- Ну чому так довго? Скільки я маю вас тут чекати? - спитав Аларік, заходячи в кімнату. - Ми ж на вечірку збираємося, а не заміж вас видаємо. 

- А чому б і ні? - посміхнулась Ілларія. - Знайду собі там хлопця і одразу запрошу вас на весілля. Це буде величне свято.

- Знаєш, - брат обійняв свою дівчину. - На Землі в одній країні є традиція - бійки на весіллях. А в нас буде до. Впевнений, все пройде на вищому рівні. От тільки боюся, що після цього твій наречений не зможе ходити. 

Вона ж лише розсміялась, та поцілувала його. Вони такі милі, коли не сваряться, хоча це й буває дуже рідко. 

- Друзі, це звичайно все дуже романтично, і так далі. - сказала я. - Та може ми вже підемо? На нас Зак чекає. 

Аларік мені кивнув, а Ілларія лише закотила очі. Ну що ж, пора веселитись. Перед тим, як почати другий семестр навчання, я хочу відпочити на максимум...