Глава 23

- Як так вийшло? - спитала я. - За ним слідкувала найкраща охорона Королівської Академії, а він все одно втік.                                                                                                                                                         

Зараз ми дуже швидким кроком прямували до кабінету Пауелла, звідки він і пішов. Грегорі топав поряд, хоча ми і вмовляли його лишитися в лазареті. Але хіба він нас слухав? Ні. Та мене зараз хвилювало зовсім не це. Я знала, що з ним залишилася Ілларія. І я дуже сподівалася, що він не зашкодив моїй подрузі. А інакше я його сама розірву на найменші частинки. Хоча доведеться стримувати Аларіка, адже він захоче зробити теж саме.                                                                                                               

- Я сам не знаю як все відбулося. - потиснув плечима Зак. - Він був зв'язаний антимагічними путами, з яких просто неможливо виплутатись. Я сам колись їх перевіряв. Та й батько посилив їх за допомогою свого дару. Спосіб надійний. - продовжив хлопець. - А потім нас відволік невеличкий вибух, а у кабінеті лишилась Ілларія.                                                                                                                                             

- З нею все добре? - спитала я. - Вона...                                                                                                         

- Вона в порядку, але була без свідомості. Хтось йому допоміг, і цей хтось в нашій Академії. - сказав Зак. - На щастя він просто втік, не завдавши великої шкоди. Та нам потрібно його якомога швидше знайти.                                                                                                                                                              

Ми увійшли до кабінету. Аларік сидів поряд з Ілларією та м'яко намагався її заспокоїти. Дівчина вже отямилася, і хоча й виглядала втомлено, та все ж була в порядку. Мелісси тут не було, хоча я знала, що вона прямувала сюди. До речі, а де вона? Чи може й з нею щось сталося? Ніби зрозумівши моє питання, Пауелл сказав:                                                                                                                                   

- Натаніель взяв Меліссу, Себастьяна та Реббеку, аби перевірити территорію. Довелося їм все розказати. - він важко видихнув. - Але щось мені підказує, що ми абсолютно нічого не знайдемо. Йому хтось допомагав.                                                                                                                                              

- Ти як? - я присіла поряд з Лією. - Як себе почуваєш?                                                                              

- Все добре. - вона видихнула. - Я нічого не могла зробити. Останнє, що я бачила, це якийсь спалах. А потім темрява. Мене оглушили якимось артефактом. - дівчина була дуже засмученою. - Коли отямилася, то Максиміліана вже не було, а поряд сидів Аларік, приводячи мене у свідомість. Тому я мало чим допоможу.                                                                                                                                         

- І що тепер будемо робити? В нас немає ніяких зачіпок. - спитала я. - Максиміліан десь ховається, і питання часу, коли він нападе.                                                                                                                        

- А ще є Легіон. - сказав Зак.                                                                                                                          

Тут Аларік перевів погляд на Грегорі. Я розуміла про що він думає, адже такі підозри зараз би виникли в кожного.                                                                                                                                                          

- Справжній чи знову з сюрпризом? - то й ж лише кивнув. - Я радий, що з тобою все добре, друже. А то той був просто нестерпний. Такий милий та добрий до всіх, аж бридко. Його було легше ненавидіти, ніж тебе.                                                                                                                                                            

Ми розсміялися, і це трохи розвіяло напругу. Проте тепер жоден з нас не буде в безпеці. Поки Максиміліан на свободі, загроза ховається за кожним кроком. До того ж ми все ще не знаємо, чи справді Легіон існує...