Глава 20

Ми вирішили, що доведеться таки перевіряти чи це справді Грегорі. Все ж після випадку з Заком ми тепер спочатку впевнимося, а потім будемо звинувачувати. Але було дуже небезпечно мені бути з ним наодинці, адже це все ж може бути Максиміліан. Тому, я маю зняти з нього окуляри в саду, де в будь-який момент з'явиться допомога. Також, ми були змушені розказати все Заку, адже саме він мав підстрахувати мене. Тому, я запропонувала Грегорі прогулятися ввечері. Хлопець же, нічого не підозрюючи, погодився. От так ми і опинилися на лавочці у саду. От тільки я відчувала, що поряд зі мною не Грегорі. Але нам потрібні докази. Він так дивився на мене, ніби між нами не було всієї тієї історії.                                                                                                                                                              

- Тут гарно, чи не так? - спитала я. - Така прекрасна ніч.                                                                           

- Так, дуже. Я взагалі люблю сюди приходити. Та й кілька уроків проводити саме тут не завадило. - він взяв мене за руку, а я ледве стрималась, аби не відсунутись від нього. - Емі, ти уникаєш мене. Що сталося?                                                                                                                                                          

- Та ні, все добре. - я потиснула плечима. - Сам знаєш, що зараз стільки всього навалилося. Ось я просто хвилююся. До речі, а чому ти в окулярах? Нас же ніхто тут не бачить. Зніми їй й все.                  

- Емі, я би не хотів аби ти бачила мене таким. Мої очі... Вони налякають тебе. - промовив він. - Краще нехай поки буде так.                                                                                                                                          

От тепер я була точно впевнена, що це не Грегорі. І час би закінчувати з цим, адже нам ще треба знайти справжнього. Я навіть боялася думати про те, що могло з ним статися. Потрібно сподіватися на краще. До того ж магія цього народу довго не діє, а тому йому потрібен він живим. І це хоча б давало якусь надію.                                                                                                                                                     

- Ти не Грегорі. - прошепотіла я. - Бо справжній він вже давно розказав мені про свій секрет. Ти перевертиш.                                                                                                                                                    

Не довго думаючи, я нанесла удар. І він пропустив його, адже просто не очікував. Та зібравшись, він приготувався піти в атаку. Що ж, підготовка в нього є, але не настільки хороша як в того, хто напав на мене. Проте він не встиг нічого зробити, адже зі сховку вискочили Зак та професор Пауелл, і напали на хлопця, зв'язавши його чарівними путами, що блокували його силу. В той же момент він набув свого звичного вигляду. Це був високий хлопець, з темним волоссям та карими очима. На вигляд дуже простий. І він дивився на мене з презирливою посмішкою. Так от справжня зовнішність перевертиша. І десь я його вже бачила.                                                                                                                              

- Молодець, здогадалась таки. Що ж, я і не очікував, що ви так швидко знайдете відповідь. - він хижо мені посміхнувся. - Але от тепер маєш нову проблему. Як же знайти твого любого Грегорі? Навіть не знаю.                                                                                                                                                                  

- Хто ти такий? - прошипіла я.                                                                                                                        

- Емі, краще поговоримо про це в моєму кабінеті. - сказав професор Пауелл. - Там буде більш зручно. Та й не варто лякати студентів.                                                                                                                        

І я була з ним згодна, адже зайві вуха нам не потрібні. Лише ті, кому ми точно можемо довіряти. Але треба дізнатись все як можна скоріше, адже ми маємо знайти Грегорі. І я вірю, що він ще живий, адже інакше й бути не може...