Глава 18

Інформація про Перевертишів просто не йшла в мене з голови. Чому мене так зацікавила ця тема? Мабуть, у всьому світі магії існує стільки загадок, що кожна нова підказка одразу стає нав’язливою думкою. Я намагалась дізнатись більше в професора Пауелла чи у Зака, але другий не знав, а перший відправив у бібліотеку. Здається, скоро я там просто поселюся. Серйозно, ще трохи — і я перенесу туди ліжко, щоб просто не відриватися від книжок, паперів і старих манускриптів.

Думки про перевертишів кружляли у голові, не даючи спокою. Я зловила себе на тому, що роздумую про кожну деталь: про їхню здатність наслідувати запахи та голоси, про слабкість до яблук, про легенди, що ведуть їх від древніх богів. Було відчуття, ніби я стою на порозі чогось величезного, і від мене залежить, чи відкрию я правду.

Але в нас попереду два вихідних, і один я проведу зі своєю родиною. Рейгази знову не змогли приїхати, адже батько вирушив із королем Реджинальдом на зустріч. Шкода, що тепер я їх так рідко бачу, адже в мене навчання, а в них робота. Доведеться чекати канікул. Сподіваюся, хоч на наступний рік вони приїдуть. А от Драгоміри приїдуть обов’язково. Ілларія ж не засмутилась, що дядька не буде, але я помітила в її очах легку тривогу — вона завжди так реагує, коли родина не поруч.

А мене і досі непокоїв Грегорі. Він вів себе дивно, і я маю зрозуміти, що ж з ним сталося. Чи може, це й не він? Такі думки кружляли у голові, поки ми піднімалися сходами до кімнати батьків. Дивно, але навіть запах його одягу — знайомий, теплий — не приносив спокою. Це була дивна, ледве помітна недомовленість, яка сиділа у повітрі між нами, мов тонкий дріт, що тремтить під невидимим натягом.

— Донечко, — мама одразу ж притягнула мене в свої обійми. — Я так скучила за тобою. Ти собі просто не уявляєш.

— Вона дні рахувала до зустрічі, — тато також мене обійняв. — Серйозно, вона їх закреслювала в настінному календарі. Я думав, що вже все. До побачення, здоровий глузд. Хоча у вампірів такого не має бути.

Королева ж легенько стукнула свого чоловіка, та він лише посміхнувся. А потім вони по черзі обійняли Аларіка та Ілларію, від чого дівчина трохи знітилась. Нехай звикає, вона тепер неофіційний член нашої родини. Хоча хто його знає, можливо скоро Аларік зробить так, що наша родина збільшиться на законних правах.

Батьки привезли купу різних смаколиків, і ми сиділи, по черзі смакуючи кожен шматочок. Я скучила за валорійською їжею — її аромат, гострота, насичений смак. Та їх було так багато, що ми ще тижні два будемо з ними розправлятися. Завтра, напевно, можна буде поділитися з одногрупниками. Батьки розпитували про все, і довелося навіть розповісти про нападіння.

— Ну, якщо це і вампір, то точно не з Валорії. Тим паче ти знаєш, що ніхто би не напав на королівську родину, — сказав батько. — Наскільки нам відомо, жоден не був відправлений сюди для захисту. Нам не дуже-то й довіряють.

— Але тут дуже небезпечно, — почала мати. — Може, ви би…

— Ні, мамо, я нікуди не поїду звідси, яка б небезпека не була. Я маю залишитися тут, адже моя допомога знадобиться, — посміхнулася я. — Ти теж росла воїном і прекрасно знаєш, що ми не тікаємо від небезпек.

Вона мені посміхнулась та знову обійняла. Як я скучила за батьками. Навіть і не думала, що так буде. Та через два роки я буду постійно жити у Валорії, і ми стільки часу будемо проводити разом. Мама й тато розпитували нас про навчання та життя в Академії, паралельно розповідаючи про новини.

Аж тут увійшов Грегорі, як завжди в окулярах. Він певно хотів просто привітатись з моїми батьками. Все ж вони знайшли вже спільну мову, і тепер мали досить непогані стосунки.

— Доброго дня, Зоріно, Джейкобе. Дуже радий вас тут бачити, — він посміхнувся. — Я просто зайшов привітатись, адже сьогодні родинний день. Мої батьки вирішили не приїжджати цього року, але я маю справи. Та хотілося виявити повагу.

Мої батьки посміхнулись йому, і він вийшов, не говорячи ні слова зайвого. Ні, ну це не дивно? Як взагалі розуміти таку поведінку? Він поводився дуже незвично, мов хтось намагався копіювати Грегорі, але робив це невміло, ніби тінь від справжнього.

Я помітила, як мій погляд мимоволі прилип до дверей, де він щойно зник. Все було правильно — рухи, інтонації, жести — але водночас трохи чужими, неприродними. Це відчуття змусило серце битися частіше, холод пробіг по спині, а думки почали кружляти: хто він? Чому тут? І що означає його поява саме сьогодні, коли родина зібралася разом?

— А хто це був? — спитала мама, ніби читала мої думки. — І звідки він нас знає?

— Як хто, це ж Грегорі, — відповіла я. — Мамо, хіба ти не бачила його?

— Емі, я ще при своєму розумі, — вона уважно подивилась на мене, вивчаючи мій вираз обличчя. — Цей хлопець — точно не Грегорі.

Я відчула, як серце пропустило удар. Чи могла моя інтуїція знову мене не підвести? Все, що він зробив — навіть посмішка, слова, жест — було майже таким самим, як Грегорі, але не зовсім. Ніби хтось ретельно відтворював його образ, але не до кінця. Я залишилася стояти, дивлячись у двері. В голові крутилися лише одні думки: «Хто він? Чому він тут? І чи справді це лише початок чогось набагато більш небезпечного?»

Мимоволі я поглянула на батьків — вони теж напружилися, хоча намагались не показувати тривогу. Я відчула, що це не просто збіг обставин. І уявлення, що світ Академії та Валорії сповнений тіней і таємниць, стало реальнішим, ніж будь-коли. Я знала одне: потрібно бути пильною. Кожен рух, кожне слово — можуть бути ключем до розгадки.

Я стиснула кулаки, відчуваючи, як напруга збирається у грудях. Перевертиші, Зак, загадкові напади — усе змішувалося в єдину павутину, в якій я мусила знайти свій шлях. І попри все, всередині спалахнула рішучість: я не відступлю, не дозволю страху керувати мною. Я залишаюся тут. Я розкрию правду.

І поки я сиділа там, на дивані, обдумуючи все, що сталося, відчуття небезпеки перемішалося із бажанням дізнатися більше. Моя уява малювала можливі сценарії, і кожен з них був дедалі страшніший і заплутаніший. Я відчула, що невидимі нитки ведуть мене до чогось величезного і таємничого, і що саме зараз починається новий етап моєї історії — той, де звичне життя вже не буде таким, як раніше.