Глава 15

- Та може це просто схожий плащ. Чи мало їх в усіх тридцяти п'яти світах. Сумніваюся, що це якась унікальна річ. - сказав Аларік. - До того ж більше ніяких доказів немає. Я щось дуже сумніваюся, що Зак до цього причетний. Та й Мелісса підтвердила, що він не бреше. Тому і сенс звинувачувати його. Ми даремно витрачаємо час.                                                                                                                       

Ми знову зібрались в кімнаті, тільки на цей раз з нами була і Мелісса. Виявляється, дівчина тоді не зникла. Поруч якраз була кімната Дар'ї, тому вони легко прослизнули туди. Але завдяки магії напівпривида, Мелісса все чула, і підтвердила, що хлопець і справді говорив правду. На щастя там нікого не було, тому вони змогли втекти. Я її не звинувачувала, адже якби нас застали всіх... Але чомусь я все ще не була впевнена до кінця.                                                                                                 

- Занадто багато співпадінь. Та й він прямо не сказав, що не винен в цьому. Тому не варто його викреслювати зі списку підозрюваних. - сказав Грегорі. - Зак точно щось приховує. Та й минулого року при нападіннях він теж тут був.                                                                                                                        

- Минулого року це був Бен. - заперечила я. - Зак був ні до чого.                                                               

- Але ж він не діяв сам. І ми це всі прекрасно розуміли. - сказала Мелісса. - Бен був боягузом, він би ніколи самостійно до того не додумався. Значить за ним стояв хтось більш могутній. - продовжила дівчина. - До того ж Емі, пам'ятаєш коли хтось напав на тебе тоді в Академії? Хіба людина без фізичної підготовки могла так легко перемогти дівчину, що з самого дитинства тренувалась для Академії Непростих? Вам всім це не здається дивним?                                                                                           

Занадто багато питань, на які ми просто не маємо відповіді. І з кожним днем їх стає лише більше. Не хотілось йти на тренування, адже там є шанс, що я зустріну Зака. Не готова я поки з ним говорити. Тому, прийняла рішення просто прогулятися територією Академії. Вчора я ходила на полювання, тому нині почувала себе просто прекрасно. Проте лише фізично, не морально. Зайшовши глибше в ліс, я відчула щось дивне. Якась напруга просто повисла у повітрі. І йшла вона з одного конкретного місця. Ще й дивний прояв енергії. Потрібно перевірити, адже там могло щось статися. І те, що я побачила - вразило мене дуже сильно.                                                                                                                           

Проте там був Зак, один. І в нього були... два величезних білих крила, яких точно не має бути у вампіра. От такого я точно не очікувала. Хто ж він такий? Жах повільно охоплював мене, адже це зовсім не нормально. Потрібно забиратися звідси, доки хлопець не помітив мене. Тільки я зібралась тікати подалі від нього, як він різко обернувся. Золоті очі дивились на мене не відриваючись. Золоті, не червоні...                                                                                                                                                             

- Емі. - промовив він. - Це не те, що здається...                                                                                        

Але я вже не чула його, бо розвернулась та побігла. Я маю якомога швидше повернутися до Королівської Академії. Хто ж він такий, і що збирався робити? Зак явно вампір, але ці крила. Вони могли бути лише в одного виду створінь. Та вони ж давно вимерли, і таке просто не можливо. І ось я вже бачила будівлю. Ще зовсім трохи, і я буду в безпеці. Але не вийшло. Я відчула, як хтось хапає  мене за плечі, і далі я вже лечу...