Глава 12

- Це просто... Тільки ви могла влізти в таку пригоду за одну ніч. - сказала Ілларія, коли ми зібрались в нашій кімнаті. - Просто ж сиділи в саду, як тут знову щось сталося. У вас взагалі може хоча б тиждень спокійно пройти?                                                                                                                                             

Тут же був присутній і Грегорі, в обіймах якого я так зручно вмостилась. Між Аларіком та Ілларією ще досі була певна незручність, адже вони так і не поговорили. Та зараз зовсім не до цього. По Академії розгулює небезпечний монстр, від якого ніхто не знає чого очікувати. Ми розказали про нашу пригоду Грегорі та Ілларії, проте про мої підозри стосовно Зака я ще не встигла. Та це ж мій брат, найкраща подруга та хлопець. Їм можна довіряти. Але чомусь я до останнього сумнівалася. А раптом це просто збіг?                                                                                                                                                                   

- Я поранила нападника кинджалом Драгомірів. Такі порізи дуже довго не заживають, навіть у вампірів - сказала я. - Праву руку.                                                                                                                

- А у Зака була перемотана саме ця рука сьогодні, коли ми були в кабінеті професора Пауелла. - здогадався Аларік. - Ти підозрюєш, що це міг бути він?                                                                              

- Я не знаю. - зізналась чесно я. - Але вампірів то в нашій школі не багато. Хоча я не впевнена, що це саме він. Та й його запах...                                                                                                                             

- Він був зовсім не такий. - продовжував Рік. - А рука, це може бути просто збіг обставин.                  

- В будь-якому випадку, ми маємо перевірити цю теорію. Так хоча б є з чого починати. Треба його спитати. - сказав Грегорі. - Минулого року теж ніхто не очікував, що Бен може виявитись зрадником. Ми маємо підозрювати усіх.                                                                                                                                  

- І як ти це пропонуєш це зробити? - вставила своє слово Ілларія. - Підійти та спитати: Зак, а не ти час напав на Кассандру і Емі? А він нам одразу і вивалив всю правду. Тобі не здається, що це доволі безглуздо. Тут треба вигадати якийсь план, аби пройшло нормально. До того ж він викладач, тому все не так просто.                                                                                                                                                 

- Можна попросити Меліссу. В неї дар відчувати, коли говорять правду. І якщо Зак перед нею збреше, вона одразу це дізнається. - потиснув плечима Аларік. - Але я собі це не уявляю. Ну, ми її вмовимо. Але як змусити її сказати правду.                                                                                                                   

Ну, можна спробувати. Принаймні в нас є хоч якийсь план. Залишилося лише дрібниця - вмовити Меліссу допомогти нам. І коли ми стояли перед її дверима, то все ще не знали як пояснити. Навіть не уявляю наскільки безглуздо це звучатиме. Проте в нас немає іншого виходу. Нам потрібно перевірити Зака, а вже потім продовжувати пошуки.                                                                                                       

- Ні, ну ви явно смієтесь з мене. - сказала Мелісса, коли ми їй коротко переповіли всі події. - Якщо це жарт, то дуже невдалий.                                                                                                                                

Якщо минулого року мені би хтось сказав, що я довірятиму Меліссі де ЛаФельт, я би просто розсміялась з божевільного. Вона була досить егоїстичною та, здавалося, ненавиділа інших. Але після того, як вона мене врятувала, відношення до дівчини змінилось. Та й ми дізналися її ближче. Вона виявилася досить цікавою та хорошою. До того ж я впевнена, що вона на нашому боці, адже смерть Ізабель змінила її. Та й ми розуміли, що Бен, який вбив Ізабель, діяв не сам. І це все якось може бути пов'язано.                                                                                                                                                         

- Ні, ми абсолютно серйозно. - сказав Грегорі. - Нам справді потрібна твоя допомога. І ми не впораємося без тебе.                                                                                                                                     

- Але я не збираюсь питати в нього напряму. Я розумію, що мій дар буде вам корисним, проте я не збираюся ризикувати. То треба якось добре продумати. - Мелісса задумалась. - Я до ранку щось вигадаю. А тепер всі брись, я маю і свої справи.                                                                                        

Я ж лише посміхнулась, та потягнула інших до виходу. Дівчина обов'язково знайде вихід, адже вона майстерно вигадує химерні плани, які чомусь працюють...