Грегорі

Моя дівчина тепер вампір. І це не так просто було прийняти. Ні, я розумів, що рано чи пізно це станеться, але не думав, що настільки несподівано для усіх нас. Я не знав, як на це все реагувати. Але коли я дізнався правду про те, як на неї напали, то хотілось вбити всіх, хто завдав шкоди моїй дівчині. Як же я скучив за Емі, та Рік сказав, що поки що не можна, адже вона ще може себе не контролювати. Доведеться чекати, доки вона не опанує свою спрагу крові. Але я вже не міг сидіти в цих чотирьох стінах, тому прийняв рішення піти прогулятися. 

Сад сьогодні був якимось особливо прекрасним. Чи то може повний місяць так впливав на це? Це місце завжди притягувало до себе студентів нашого курсу, та зараз тут нікого не було. І я міг спокійно подумати. Емі тепер вампір, і нічого вже не буде як колись. Та вона ж все ще лишається тою дівчиною, що вразила мене в саме серце. Хіба не так? Та я ж і сам не без гріха. Вона й сама може відмовитись від мене, дізнавшись правду. Тому потрібно їй все розповісти. 

- Я тебе ледве знайшла. - почув я голос Емі. - Хоча тут і потрібно було тебе шукати. Адже запах вів саме сюди. 

Її поява була дуже неочікуваною. І тихою. Звикай, сказав собі я, адже вона тепер вампір. А вони ходять беззвучно. До стількох речей доведеться звикати. 

- Просто вирішив трохи прогулятись перед сном. - потиснув плечима я. - Ти як? Як тобі нові відчуття? 

- Навіть не знаю, що тобі відповісти на це. - вона присіла поряд. - Я відчуваю легку спрагу і бажання випити чиєїсь крові. Проте, здається, можу це контролювати. Рік каже, що це тому, що я вроджений вампір. З новоствореними складніше. - посміхнулася вона. - Але, я ще ніколи не була настільки живою. 

Вона трохи змінилась. Навіть трималась якось по-іншому. Хіба таке можливо за такий короткий час? Так, адже вона ніби стала іншою людиною. Хоча можливо це все та ж Емі, з якою я колись познайомився. 

- Грегорі, я... - почала вона. - Я тепер вампір, проте я все така ж, як була раніше. Та якщо ти більше не захочеш зі мною бути, я зрозумію. Просто хочу одразу все розставити по своїх місцях, адже тоді буде легше. Для нас обох. 

- Емі, я хочу продовжувати зустрічатись з тобою. І мені байдуже на те, що ти тепер вампір. Це мало колись статися. - і це була щира правда. - Проте, я і сам маю таємницю. Думаю, настав час тобі дізнатись про неї. Тому тут ти можеш відмовитися від продовження стосунків зі мною. 

Я зняв окуляри та подивився на дівчину. Вперше вона бачила мої очі, проте не показала ні здивування, ні страху. Її зовсім не бентежило те, що вони були білими з вертикальною чорною зіницею. Якусь мить Емі лише роздивлялася мене, нічого не говорячи. Але досить швидко дівчина взяла себе в руки. 

- І це і є твоя таємниця? - спитала вона. - Такі очі? 

- Це наслідок древнього прокляття. - видихнув я, починаючи свою розповідь. - Коли мій далекий предок Александр Аркан прибув на ті землі, то його родину спіткало прокляття. Багато років воно спало, адже пробудитись може лише в одному випадку. І якось всі забули про це, але в мене воно проявилося. 

- У якому випадку? - прошепотіла Емі.

- Коли з вини Аркана помирає невинна людина. - сказав я.

На цей раз на обличчі дівчини відобразився шок. Вона й не думала, що я на таке здатний. Хоча я і сам інколи не розумію на що здатен. 

- Її звали Алісія, і вона була донькою одного з міністрів. Ми виросли разом. Проте, потім вона закохалась в мене, а я так і не зміг відповісти взаємністю. Я вважав її своїм другом, і нічого більше. - я згадав той час. - Я знав, що вона збирається покінчити життя самогубством, та не зупинив. Навіть хотів цього, адже тоді позбавився би її уваги. З тих пір я такий. Крім очей, мені ще далась сила, яку я не можу контролювати.

Вона обережно підсунулась ближче та міцно обійняла мене. Не заслуговую я на ту реакцію. Емі мала би зненавидіти мене. 

- Два монстра в парі - то нормально. - розсміялась вона. - До того ж я не вважаю тебе жахливим, адже тут ти не винен. Принаймні ти ж цього не зробив. 

Цим Емі викликала посмішку і в мене. Як же мені пощастило з нею. Але я відчував, ніби щось було не так. І тепер між нами точно все зміниться.