Глава 3

Сьогодні на нас чекало ще два сюрпризи. Виявляється, Роуен та Саймон стали також нашими викладачами. Перевертень викладав Класифікація та використання зброї, а маг - види бойового мистецтва. Це так дивно, чому їм запропонували роботи в Королівській Академії? Хіба вона не славилася чудовими викладачами? Але ж досвід приходить лише в роботі. Можливо і інші викладачі сюди прийшли в такому ж віці. До того ж цього семестру мені предмета подобаються набагато більше. Тому, решта дня пройшла якось... спокійно. Я очікувала якогось нападу, чи що? Після минулого року ми завжди чекаємо чогось. І коли цього не стається, то якось навіть дивуєшся. Так, потрібно звикати до спокою.                                                                                                                                                             

Вечір ж я провела з Грегорі наодинці. Ми просто сиділи та дивились на зірки. Це було так мило і романтично, що я навіть не знала, що йому говорити. Чудовий та спокійний вечір, коли не хочеться думати ні про що. Хіба я могла уявити ще рік назад, що це в мене буде саме в Королівській Академії. Та тепер це моя реальність. І я була щаслива.                                                                                           

Вночі Натаніель мав терміново поїхати, тому я прийняла рішення тренуватись самостійно. Я хотіла кудись виплеснути всю ту енергію, яка назбиралась в мені. За час канікул я змогла вивчити кілька нових прийомів, і тепер потрібно було довести їх до ідеалу. Хоч було і доволі незручно тренуватися одній, та все ж краще, ніж просто сидіти. Та й спати зовсім не хотілося. Десь за пів години я різко обернулась на кроки, і побачила Зака. Ну йому то що тут треба? Це ж єдина тренувальна зала, а він вампір, що тільки закінчив Академію Непростих. Все ж очевидно. Доведеться піти звідси, аби не залишитися з ним наодинці. Хоча є і другий варіант.                                                                                   

- Приєднуйся до тренування. - просто сказала я. - Думаю, мені не завадить компанія.                         

- Бити своїх учнів в мій перший день роботи - якось не дуже правильно. Мене, напевно, можуть звільнити. - посміхнувся він. - Та якщо ти так наполягаєш.                                                                         

Я розсміялась та кинула йому меч. Можливо з ним навіть буде простіше, ніж я думала. Та і справді краще було би тренуватися з кимось. Зак його спіймав на льоту, і одразу наніс удар. От тренування з ним не було схоже ні на що. Він не вчив мене простим прийомам, а боротися до кінця. І одного разу це врятує мені життя.                                                                                                                                            

- То ти щаслива з Грегорі? - раптово спитав він.                                                                                            

- Так, дуже щаслива. Навіть словами описати не можу. - занадто швидко відповіла я. - А чого це має тебе хвилювати?                                                                                                                                              

Він зробив випад так, що мій меч випав, а Зак притягнув мене до себе. Я бачила такий прийом на уроках Натаніеля, проте хлопець додав сюди трохи своєї індивідуальності. Я опинилась в небезпечній близькості від його обличчя. Знову. Він почав нахилятися до мене, але я його відштовхнула. Не потрібно мені цього.                                                                                                                                         

- Ти ж цього хочеш. - прошепотів він. - Як і я. І ми можемо обидва зараз корисно провести час.             

Сильніше відштовхнувши, я змогла звільнитись та втекти. Але не це мене лякало. Найгірше те, що я справді хотіла цього поцілунку...