Глава 1

Перший навчальний день другого курсу в Королівській Академії. Я дуже хотіла повернутися сюди, проте вже втомилась. Перші пари вже не були ознайомчими, і нас одразу почали завалювати інформацією. Ну що ж, ми тепере вже старші, і ніхто не збирається з нами няньчитися. Того року якісь дуже непосидючі першокурсники. Ми ж були спокійнішими. Їх поступило всього шістнадцять, а галасу ніби від пару сотень. І це навіть починало дратувати. А нас було сімнадцять. А тепер двох вже немає. Досі шкода, що Ізабель більше ніколи не завершить Академію.                                                                  

Та другий курс - це жахливо. Тепер предмети неймовірно важкі. Практична магія, Правове регулювання держав, Історія Містифікацій, Заборонена магія. І то лише перший день. Принаймні я зрозуміла, що мені подобалася заборонена магія, хоча багатьох вона лякала. Але я ж належу до раси вампірів, а у Валорії цьому вчать ще в школі. На щастя, поки лекції були не настільки важкими, як нам обіцяли. Та я вже відчувала, що на нас чекає. Скоро почнеться справжній кошмар. Але вже було легше, адже мої одногрупники знали, що я Дарсана Драгомір. І так мене називали викладачі. Та серед своїх я все ще Емі. І поки що так далі і буде, доки я не звикну до імені. Спокійний початок спокійного року. От би так і далі було.                                                                                                                                                          

В обідній залі ми зайняли наше звичайне місце біля великого вітражного вікна. Їжу подали, а я зручно вмостилась в обіймах Грегорі. Зручно, маю визнати. Та ми розглядали тогорічних новеньких. Тут був і зеленошкірий хлопець з Ромарії, і дівчина-фея з Інора. Такі різні та ще наївні. Невже і ми колись такими були? Так кажу, ніби я вже старенька, хоча лише другий курс. Що ж зі мною буде наступного року? Та ми пережили таке, що повторити навряд чи хотілося би.                                                                               

- Вам подобаються ці нові предмети? - спитала Ілларія, сидячи на колінах Аларіка. - Я вже хочу практичні заняття по Забороненій магії. Уявляю як я зможу розвинути свою некромантію. Це ж якраз мій профіль.                                                                                                                                                        

- А не боїшся нових жахливих знань? - посміхнувся Рік. - Така магія не для милих принцесок. Навіть тих, що вміють піднімати з мертвих метеликів.                                                                                             

Вона ж його стукнула по плечу, а потім поцілувала. Хоч вони і разом, але все одно постійно сваряться. Ще та парочка. Але це були справжні почуття. Просто вони не завжди знали, що з ними робити. До того ж найменша сварка здавалася трагедію всесвітнього масштабу.                                                              

- А що думаєш ти? - спитав мене Грегорі. - Який предмет сподобався?                                                      

- Я теж хочу Заборонену магію. Це має бути цікаво, хоча я би віддала перевагу збільшенню кількості бойових уроків. - потиснула плечима я. - А ще хочу предмет по розвитку своїх сил. Ну і тренування. Кажуть того року їх буде більше, ніж раніше. Після подій першого курсу керівництво Академії переглянуло наш навчальний процес.                                                                                                            

- Нові викладачі? - грайливо посміхнулась Ілларія.  - Гарні, розумні та сміливі? Я не проти навчатися в таких.                                                                                                                                                                 

- Ти не підеш. - відрізав Аларік.                                                                                                                       

Вони продовжили сваритись, а я лише посміхнулась. Цікаві в мене друзі. В нас з Грегорі в стосунках все було зовсім не так. Хоча це змусило мене задуматися, а як правильно?