Глава 9

Ілларія мені так і не розказала про те, що ж тоді сталося. Та і Аларік мовчав. Але це було щось не дуже приємне, адже інакше брат би так не відреагував. Скоріш за все це були якісь слова подрузі від Ніка. Ну нічого, в Академії я її змушу мені все розказати. Якщо щось, Вафелька мені допоможе. В мене вже в голові був цілий план як дізнатися те, що мені потрібно. Це ж я випросила кицюнечку в Ітана та Тревіса. Тому все пройде чудово. Та решта часу перебування подруги тут пройшла набагато спокійніше. Ми знайомились більше з Валорією, і я все сильніше закохувалась у цю країну. Правити нею буде саме задоволення.                                                                                                                        

А ще, наближається моє дев'ятнадцятиріччя. Так швидко пролетів цей рік. А це значить, що вже за тиждень я відправлюсь на навчання в Королівську Академію. Та побачу Грегорі, адже я справді скучила за ним. Та ще цілий тиждень я буду вдома, і не скажу, що це якось мене засмучувало. Мені подобалося бути тут. Завтра родина Рейгазів не буде мати доступ до Сфери, тому вони привітали мене зі святом ще вчора. Тому я вирішила відпочити, адже завтра мене очікує веселий день. Вперше я його святкуватиму зі своїми рідними батьками, тому, треба бути готовими до всього, адже у Валорії не мало традицій. Та тільки годинник пробив північ, як до кімнати увірвалася уся моя шумна родина. Вони одразу ж прийнялись обіймати мене та вітати.                                                                                                

- Вдягайся. І, бажано, щось просте. - сказав тато. - У нас є для тебе дещо.                                                 

Я вже нічого не запитувала, але було дивно. Та треба просто розслабитися, скоро все стане відомо. На вечір була назначена офіційна подія з гостями. Подарунок мені теж подарують пізніше, так сказали батьки. Я швидко переодяглася та попрямувала за близькими. Ілларії ж тут не було, адже вона спала, та й будити її ніхто не став. Значить зараз ця пригода буде лише для нас. На цей раз ми йшли пішки, ще й довелось йти через ліс. Але я зовсім не боялась. Ще би, три вампіри і я. Та й ніхто нам тут не зашкодить. Згодом ми прийшли на галявину, над якою височіла невелика покинута вежа. Тільки не кажіть, що ми підемо туди. Якось ненадійно вона виглядала. Але це виявилось правдою. Вилізши на самий верх, я побачила купу якогось хмизу. Але для чого вони тут? Та всі питання вилетіли з голови, коли я побачила цей вид, що відкривався з цього місця. Переді мною розкинувся ліс, а навколо нього було місто. Неймовірна краса.                                                                                                                         

- Доню, йди сюди. Хочу тобі дещо показати. - сказала мама, що я і зробила. - Ти вже не раз зіштовхувалася з нашими традиціями, і є одна саме для цього випадку. На кожне день народження принцеси ми запалюємо багаття, аби виразити свою радість від того, що ти є в нас. Аларік, чомусь, відмовлявся від такого.                                                                                                                                 

Брат посміхнувся. Ще би, він ніколи не хотів бути спадкоємцем, а тому й був проти будь-якої зайвої уваги. Створивши маленький вогник, він підпалив хмиз. Язики полум'я злетіли до небес. Але я помітила ще дещо. Купа вогників запалювалось усюди, куди кидалось око. Їх було так багато, що навіть не порахувати.                                                                                                                                                    

- Що це таке? - прошепотіла я.                                                                                                                       

- Твій народ показує свою повагу до тебе. - сказав батько. - Вони діляться своєю радістю, що ти їх принцеса.                                                                                                                                                        

Ух скільки ж тут традицій, але вони неймовірні. Тепер хочу дізнатись про всі. Але в мене ще буде на це час...