Глава 25

Ми всі зібралися в приміщенні, адже саме сьогодні була перша ніч повного місяця. А значить нарешті ми зможемо повернути мене в своє тіло. І через це я дуже сильно хвилювалася, адже не знала чи все вийде. Тому з самого ранку я була на нервах. Зак це помітив під час вечері. Тому як тільки всі попрямували підготуватися, він зупинив мене біля виходу з обідньої зали. Я навіть не одразу це помітила.                                                                                                                                                             

- Емі, ти в порядку? - запитав він.                                                                                                                    

- А ти як думаєш? - запитала я. - Я дуже сильно хвилююся. Раптом сьогодні нічого не вийде і я помру по-справжньому? - на моїх очах виступили сльози. - Можливо краще було би спробувати перетворити мене на вампіра.                                                                                                                                              

- Ти чула Джейкоба, якщо не ризикнути, то тоді ти справді помреш. А я дуже цього не хочу, - хлопець обережно взяв мене за підборіддя. - В нас обов'язково все вийде, я в цьому впевнений. Ти довіряєш мені?                                                                                                                                                                   

Я могла лише кивнути. В той же час Зак потягнувся до мене та обережно поцілував. Я так скучила за ним, що мені було мало тих днів, що ми провели разом. Тому цей поцілунок відніс мене кудись в інший світ, де не було нікого крім нас. Але хлопець має рацію. В нас обов'язково все вийде, і тоді ми матиме цілу вічність, аби провести її вдвох. І тоді я вже не втрачатиму жодного дня на безглузді сварки та образи.                                                                                                                                                               

Я би хотіла провести так, в обіймах Зака, хоча б ще трошки, проте нам вже був час. Мої батьки та всі наші друзі підготувалися, і тепер вони поділяться зі мною своєю магію, що має наповнити мене. Саме тоді я повернуся в своє тіло. Тому ми попрямували до того приміщення, де все проходитиме. Тут була скляна стеля, що якраз дуже підходило, адже нам потрібен повний місяць. Мелісса притягне його магію.                                                                                                                                                                  

Коли ми увійшли в середину, я намагалася не дивитися на своє тіло, що перенесли сюди. Варто лише трохи потерпіти і все нарешті закінчиться. Мелісса допомагала іншим розташуватися так, аби їй було зручно передати місячне сяйво. Зустрівшись поглядом, дівчина мені зухвало посміхнулася. Я вже майже забула про те, що ми ненавиділи одна одну ще на першому курсі. А професор Пауелл мав рацію. Зараз тут зібралися усі мої однокурсники, адже мені була потрібна їх допомога. І я знала, що зроблю теж саме й для них.                                                                                                                             

- Готова? - запитала мене мама, погладивши по голові.                                                                               

- Так, - посміхнулася я.                                                                                                                                       

- Будемо тебе чекати, - тато поцілував мене в лоба. - Повертайся скоріше до нас.                                    

Я цього разу не втрималася та сльози потекли з моїх очей. Проте ніхто більше нічого не сказав, адже прийшов час. Мелісса закрила очі та зосередилася, піднявши руки вгору. В той же момент в них з'явився промінь білого світла. Ось вона, магія місяця. Коли дівчина відкрила очі, вони яскраво світилися.                                                                                                                                                           

- Час прийшов, - промовила дівчина.                                                                                                                

В той же момент вона спрямувала магію до інших, які прийняли її, додаючи свою власну. А потім уся ця міць спрямувалася на мене. Я відчула як кожну клітинку мого тіла наповнює древня сила, з якою я раніше не зустрічалася. А потім неймовірний біль поглинув мене. Це магія винищує отруту, яка мало мене не вбила. Але є й побічний ефект - вона руйнує моє смертне тіло, звільнюючи душу. Скоро все закінчиться...                                                                                                                                                      

Я останній раз вдихнула повітря, а потім померла...