Зак

Я відчував, що моя голова скоро вибухне від всього, що сталося. Так, я нарешті зміг змиритися та розгледіти душу своє коханої в цьому тілі. Ми могли би навіть перетворити її на вампіршу, проте зараз я просто не знав, що робити. Мені терміново потрібно з кимось поговорити, тому я знав до кого прийти.                                                                                                                                                     

Джейкоб був в своєму кабінеті, розбираючись з черговими паперами. Побачивши мене, чоловік посміхнувся.                                                                                                                                                        

- Зак, заходь, - сказав він. - Щось сталося? 

- Ні, просто хотів поговорити. Але якщо ти зайнятий, то я зайду пізніше, - сказав я. 

- Та ні,все добре, - похитав головою Джейкоб. - Присідай. 

З того часу як ми повернулися з Королівської Академії в нас стали кращі стосунки. Я навіть звертався до них на "Ти", що для мене було дуже незвично. Та з часом я звик. І коли мені реально було важко, я приходив до Джейкоба і він давав мені хороші поради. Та зараз я навіть не знав як почати.                                                                                                                                                      

- Джейкобе, мені страшно. Чесно, я боровся проти жахливих монстрів, встрявав в такі проблеми, що й згадувати не хочеться, - я сумно видихнув. - Але тепер я ніколи боюся втратити Емі. До того ж я так себе поводив, до останнього не вірив, що це саме вона. Навіть зараз якесь передчуття є.   

- Повір, в цьому я тебе розумію, - продовжив чоловік. - Сам мало не втратив Зоріну в свій час. Але зараз в нас з тобою бажання схожі. Я хочу, аби моя донька була жива. І ми обов’язково щось придумаємо.                                                                                                                                                

- Я дуже на це сподіваюся. Мені навіть байдуже, що вона може мене зненавидіти після всього, - я сумно посміхнувся. - Я хочу, аби вона була щаслива.                                                                            

- І все саме так і буде, - відповів Джейк. - Ми знайдемо спосіб її врятувати, і у вас теж все буде добре. Повір мені.                                                                                                                                         

І я справді на це сподівався. Я зроблю все, аби в Емі життя склалося чудово. Пора вже закінчувати жити в своїх стражданнях і боротися за свою кохану...