Глава 20

Ми всі прекрасно розуміли, що Легіон на цьому не зупиниться. Він постійно буде нападати, доки не досягне свого. Або ми їх не знищимо. Та моїх видінь може бути не достатньо. Нам потрібна будь-яка інформація стосовно Легіону. Тому Зоріна й попросила мене розповісти все, що я знаю. Хоча легіонери до останнього мені не довіряли, а значить я знаю дуже мало. Та раптом і це нам допоможе хоч в чомусь.                                                                                                                                                                 

Тому ми всі зібралися в малому кабінеті, який дуже рідко використовували мої батьки, проте я обожнювала. Колись навіть думала, що після моєї коронації буду засідати саме тут. Думаю, саме тому ми зараз були в цьому кабінеті. Адже мені тут було би зручніше. Зак тримався якомога далі від мене, проте уважно спостерігав за всім. Я би не сказала, що він був в напруженні, хоча зараз ми постійно готові до нападу.                                                                                                                                               

- Що тобі стало відомо про Легіон? - врешті запитав Джейкоб після довго мовчання.                                

- Насправді від мене багато всього приховували. Думаю вони підозрювали, що рано чи пізно я все згадаю, - сказала я. - Та все ж я багато читала про них в щоденниках, - я намагалася пригадати кожну деталь. - Легіон створили шістсот років тому, і це зробив принц однієї з країн. Принц Хейвенберду. Та поки що не відомо хто саме, адже в той час в короля було два сина. Приблизно в той час сталося перетворення Людміла на вампіра.                                                                                                                  

- Але для чого це все було? - запитала Ілларія.                                                                                             

Думаю, їй було не дуже приємно, що в цьому винен якийсь її давній предок. Ще би, я би на її місці взагалі була нажахана.                                                                                                                                      

- А для чого робляться такі речі? Влада, - пояснив Аларік.                                                                           

- Так, цей принц вирішив об'єднати усі світи, як колись і було, - продовжила я. - Потім до нього приєдналися й інші, і з часом продовжили справу. Після масштабної війни вони навмисно відійшли в тінь, аби підготуватися. Останнім часом їм вдалося залучити кілька представників королівських родин. І кілька я навіть знаю.                                                                                                                                         

- Але ж ми не зможемо висунути їм звинувачення, - сказав Джейкоб.                                                          

- Ми будемо діяти більш обережно, - підтримала його Зоріна. - Щось ще відомо?                                     

- В мене є інформація стосовно їх ієрархії. І ще вони ніколи не приймають в свої ряди простих людей, якщо їм це не буде вигідно. Саме тому Каміла та Раян приєднались до них, - пояснила я. - Вони, скажімо так, колекціонують могутні здібності. Але лише декілька людей знають, хто зараз є головним в Легіоні, - продовжила я. - Вони можуть викликати тільки певних монстрів, і це коштує великих жертв. Тому напади не стаються кожен день. Є певна періодичність, з якими вони відкривають портали в інші світи, адже сам Легіон знаходиться на Землі.                                                                                                

На якийсь час запанувала тиша, адже це стало дуже важливою інформацією. Спочатку, коли ми вперше приїхали в той особняк, я думала, що це просто одне з приміщень, яке належать Легіону. Однак згодом я зрозуміла, що саме тут і центр всього. На жаль головного я так і не побачила. Мені  не настільки довіряли.                                                                                                                                            

- Ти зможеш знову найти це місце? - запитала мама.                                                                                  

- Навряд чи, - сказала я. - Я не знаю навіть що то за місце, проте можна спробувати. Але я не можу нічого обіцяти.                                                                                                                                                   

- Ну це вже щось, - продовжила вона. - Дякую, ти нам справді допомогла. Ти можеш намалювати схему ієрархії та спробувати якось показати те, що ти пам'ятаєш з того особняку? - я кивнула. - Чудово, в нас є хоча б з чого починати.                                                                                                                                   

І це вже було дуже добре, адже я могла бути корисною. Я могла допомогти з вистеженням Легіону. Нажаль я не дізналася більше інформації, та тоді ж я не пам'ятала всієї правди про себе. Але ми все одно поквитаємося з Легіоном...