Зак

Вже пройшло стільки часу з того моменту, як ми повернулися з Хейвенберду. І мені було досить незвично, адже тепер чомусь Джейкоб твердо вирішив готувати мене до ролі короля. Ні, я звичайно хотів всю вічність провести поряд з Дарсаною, адже кохаю її сильніше за все на світі. Проте я все життя був воїном, і аж ніяк не королем. Це для мене настільки незрозуміло та незвично. Однак я може відмовитися від цього лише в тому випадку, якщо покину Дарсану. А я цього не зроблю ніколи. Тому і доведеться змиритися.                                                                                                                                     

Я розумію, що рано чи пізно обов'язково зроблю їй пропозицію вийти за мене заміж. Таким чином ми станемо ще ближче одне до одного. Але я не можу точно сказати, коли це саме буде. Мама каже, що я відчую. До речі вона так сильно хотіла побачити Дарсану, що ледве не збиралася прийти в палац і викрасти її на кілька годин. Останнім часом дівчина була настільки втомлена постійними справами, що я підговорив Ліама, аби той допоміг з вихідним. Джейкоб та Зоріна були не проти, аби їх єдина донечка нарешті трохи відпочила. І ось якось це все вийшло.                                                                  

Нарешті вона подивиться, де ж оселилася мама з Пауеллом. Вона була неабияк рада повернутися в рідну Валорію, адже довгий час змушена була переховуватися. Та тепер наше життя стало набагато спокійніше.                                                                                                                                                             

Я намагався тренуватися якомога більше, і з цим мені успішно допомагала Зоріна та Маркус. Хоча чоловік останнім часом більше приділяв увагу Аларіку. Все ж хлопець хотів стати воєначальником, і в нього були всі шанси...                                                                                                                                        

Все було ще краще, ніж я думав. Принаймні поки що...