Розділ 37

Розділ 37

Ільва Сандстрем

З дня королівського весілля минуло вже шість місяців. Шість довгих місяців, протягом яких Ільва навчилася бути королевою. З першого ж дня її життя у замку, в ролі дружини спадкоємця трону, змінилося назавжди — вона опинилася під пильним поглядом, де кожен її рух і слово розглядались під мікроскопом підданих, радників і дворян.

Хоч Ільва й була помічницею королеви з підліткового віку і добре знала королівські обов’язки, справжня реальність виявилася значно суворішою.

Королева Емма стала для неї найвірнішою підтримкою. Вона не просто прийняла Ільву як невістку, а відкрила перед нею двері королівської родини і поділилася своїми знаннями — тонкощами життя в замку, мудрими порадами, як утримати владу, як тримати баланс між радниками, як вести себе на бенкетах і дипломатичних зустрічах. Емма навчила Ільву виглядати сильною, але справедливою, відчувати тонку межу між владою і ласкою, а також відбивати неприховані закиди та інтриги, які не раз вибухали в королівському дворі.

Кожен день приносив нові випробування. Разом із Еммою Ільва облаштовувала побут у величезному замку, обирала служниць для королівської родини, знайомилася з дружинами впливових радників. Враження були неоднозначними: за витонченими посмішками і вишуканими вбраннями ховались інтриги, приховані мотиви і тонкі ігри впливу. Всі ці жінки майстерно володіли мистецтвом придворного життя і не приховували свого ставлення до нової королеви. З кожною зустріччю Ільва ставала дедалі обережнішою, уважнішою до слів, поглядів, до найменших змін у настрої та атмосфері.

Вона навчилася говорити потрібні слова, вибудовувати важливі зв’язки, зберігаючи вірність собі і своїм принципам. Кожна усмішка чи натяк на змову давали їй досвід і мудрість.

Водночас Рагнальд, хоч і був її чоловіком, часом залишав Ільву наодинці саме тоді, коли вона найбільше потребувала підтримки. Його обов’язки в таємній раді поглинали його, і він рідко бував поруч. Це ставало важким випробуванням для молодої жінки, але Емма завжди була поруч — запрошувала її до своїх покоїв, де панувала тиша, де можна було відкритися, поділитися сумнівами і почути мудру пораду.

З кожним місяцем Ільва ставала все витонченішою в манерах і рішучішою в діях. Вона почала проявляти свою силу, хоч і обережно — розуміючи, що у королівському дворі будь-яке необережне слово чи жест може мати непередбачувані наслідки.