Розділ 33

Розділ 33

Ельсвін Теха

Ельсвін майже не спала. Лише на кілька годин їй вдалося заснути, але з першими променями сонця думки знову захлеснули розум.

Сьогодні її весілля.

Батько, який приїхав до Кальдору кілька днів тому, влаштував страшенну сварку. Його обличчя палахкотіло люттю, голос гримів, мов гроза, а жести були різкими, мов удари батога. Лише присутність короля врятувала її від розправи. Він уже замахнувся, та в ту ж мить король перехопив його руку.

Перед очима знову постала сцена з королівського кабінету, коли з’явився Горм. Він не вагався, не зволікав — просто став перед її батьком і твердо промовив:

— Я кохаю вашу доньку, вона носить під серцем мою дитину, і я бажаю зробити її своєю дружиною.

Ельсвін ледь не задихнулася від шоку. Мовчки хапала повітря, дивлячись то на Горма, то на короля. Її погляд затримався на обличчі Горма: на його вилиці синював синець, брова була розсічена. А принц, що стояв позаду, похмуро хизувався підбитим оком і розпухлим носом, з-під якого ще виднілися засохлі сліди крові.

— Бальтазаре, про що говорить цей чоловік?! — голос батька дзвенів від люті.

— Цей чоловік через два дні одружиться з твоєю донькою, — холодно відповів король, переводячи погляд з Рональда на Горма.

— Моя донька заручена з твоїм сином! Наскільки я знаю, цей чоловік не твій син! — батько різко підвівся, ніби збирався кинутися на них.

— Не мій, — спокійно підтвердив король, — але Ельсвін вагітна від нього, і я дав згоду на їхній шлюб. Лист із повідомленням був відправлений тобі тиждень тому. Мабуть, ти розминувся з посильним.

— Ельсвін вийде заміж лише за спадкоємця престолу! — голос батька став хрипким від люті, руки стислися в кулаки.

Король не зворухнувся. Лише повільно підвівся, змушуючи батька відчути всю глибину своєї помилки. Він був вищий, сильніший, а погляд, спрямований згори вниз, проморожував до кісток.

Згодом, у власних покоях, Ельсвін почула справжнє ставлення батька до її шлюбу. Гнів не вщухав, а коли він заніс руку, щоб ударити — двері різко відчинилися, і в кімнату увійшов король. Його присутність врятувала її від побоїв.

Ельсвін здригнулася. Колись батько часто вихлюпував свою лють кулаками, але після того, як вирішив віддати її за принца Фалгара, перестав піднімати на неї руку. Життя в Кальдорі змінило жінку. Вона вже звикла до відсутності побоїв… і відвикла від страху. Тут, у Кальдорі, вона почувалася захищеною.

Коли до кімнати зайшла Ільва з заспокійливим відваром, Ельсвін зрозуміла: її трусить. Вона знову відчула той самий жах, що і в дитинстві.

Відтоді вона не бачила батька і не знала, про що говорив з ним король. Але сьогодні їй доведеться з ним зустрітися.

І ця думка лякала її.

Тихий стукіт у двері ознаменував початок нового дня. Ельсвін лежала, заплющивши очі, удаючи, що ще спить, хоча її серце вже шалено калатало в грудях. Двері тихо відчинилися, і до кімнати ввійшла королева. Її святкова сорочка сяяла білизною, а в волоссі ніжно впліталися польові квіти. Граційною, легкою ходою вона перетнула кімнату, відкинувши тяжкі фіранки.

— Мила, годі ховатися, — насмішкувато промовила вона, дивлячись на наречену. — Я знаю, що ти не спиш. Пора розпочинати збори. Потрібно ще принести дари богині Ладі, щоб вона щедро благословила вас на щастя та багато діточок.

Королева швидко підійшла до ліжка й одним рухом відкинула покривало, відкриваючи Ельсвін.

— Давай-давай, не час ніжитися!

Вона потягнула дівчину на себе, і та, хоч і неохоче, піддалася.

У кімнату ввійшла Ільва, супроводжувана двома дівчатами. Усі троє були вбрані в святкові сорочки, а в їхньому волоссі виблискували живі квіти. Одна з дівчат несла урочисту весільну сорочку Фалгара, оздоблену синьою вишивкою роду Вальдхейм — символ того, що за нареченою стоїть королівський рід.

Друга дівчина несла кошик із дарами для богині Лади: яскраві стрічки та квіти, які мали вплести у волосся нареченої, а також зерно, овочі та наливні яблука — символи достатку та родючості.

Ільва несла покривало, яким прикриють наречену, щоб уберегти від злих духів.

Королева невтомно керувала дійством, роздаючи накази, поправляючи то сукню, то квіти, то стрічки. У метушні зборів Ельсвін ледве встигла отямитися, як уже стояла перед величними воротами храму богині Лади.

Лише тут вона усвідомила все по-справжньому, коли дівчата обережно зняли з неї покривало, відкриваючи богині погляд на наречену, аби та змогла обдарувати її благословенням.

Легкий вітерець пробіг по храму, колихаючи запалені свічки й наповнюючи простір ледь відчутним ароматом ладану та свіжих квітів. Ельсвін підійшла до жертовника й вклякла перед ним. Тремтячими руками взяла кошик і, схиливши голову, почала викладати дари.

Розплітаючи коси, вона знімала стрічки та квіти, бережно кладе їх перед образом Лади. Кожна стрічка несла в собі прохання, кожне слово молитви — щиру надію на благословення.

О, Ладо мила, щедра і ласкава,