Розділ 32

Розділ 32

Король Рагнальд Вальдхейм

Рагнальд лежав, не змикаючи очей, просто вдивляючись у неї — ніби бачив щось неймовірне, що тепер належало тільки йому. Ільва спала, згорнувшись у його обіймах, тіло її щільно притискалося до його, і кожен теплий, спокійний подих лоскотив шкіру, пробуджуючи в ньому дивне відчуття повного володіння.

Її волосся, розсипане по подушці, пахло легким димом і медом, але найсильніше — чимось знайомим, рідним. Це був її запах, який наповнював його серце бажаним теплом і не давав забути про неї навіть у найдрібніших дотиках.

А ще вона пахла ним — його запахом, що вільно злився з її ароматом, ніби вони стали єдиним цілим.

Ця думка розбурхала в ньому хвилю задоволення, гордості й тихого захоплення — вона була його. Його. І ніхто ніколи не зможе відібрати її.

Рагнальд не стримався — провів пальцями по її спині, відчуваючи ніжність шкіри під кожним дотиком. У відповідь вона злегка ворухнулася уві сні, ніби притискаючись до нього ще міцніше. Здавалося, вона тихо прошепотіла щось невиразне — і ці слова додали моменту ще більшої ніжності.

Він посміхнувся і нахилився, торкнувшись губами її волосся, вдихаючи цей унікальний аромат, що тепер став частиною нього. Цей спокій, це тепло поруч із нею — він ніколи не хоче його втратити.

Щось у ньому змінилося. Те, що починалося як пристрасне бажання, стало набагато глибшим. Ільва стала частиною його життя, і він знав: відтепер не дозволить їй піти.

Відтепер — назавжди.