Розділ 29

Розділ 29

День народження спадкоємця престолу Фалгара став подією, що сколихнула не лише королівську родину, а й усе королівство.
Цього дня місто оживало — вулиці наповнювалися музикою, сміхом і передчуттям великої урочистості. Жителі Кальдору з нетерпінням чекали повернення принца: його довга відсутність змусила багатьох замислитися над майбутнім престолу.

У стінах королівського замку кипіла робота.
Підготовку до свята розпочали ще за кілька тижнів до повернення Рагнальда. Головний королівський кухар особисто займався організацією бенкету: складав списки необхідних продуктів, домовлявся з постачальниками, контролював найменші дрібниці. М’ясники замовили найкращі туші кабанів, оленів і корів. Мисливці вирушили в ліси по дичину, а рибалки обіцяли щедрі дари моря — свіжу рибу, виловлену ще до світанку.

Фермери звозили найкращі овочі, коріння та запашну зелень — страви на столі мали бути не лише ситними, а й барвистими. Пастухи відбирали найжирніших гусей, качок і курей, яких спеціально відгодовували до свята.

У замку працювали без упину.
У тронній залі розставляли довгі дубові столи, вкриті найкращими скатертинами. На них викладали золоті й срібні келихи, глиняні глеки з вином і медовухою, важкі свічники та розкішні квіткові композиції.

Пекарі працювали вдень і вночі, випікаючи хліби, пироги й медові коржики, вкриті блискучою глазур’ю. У пивоварнях безперестанку гули бочки — готувався ель, що мав литися рікою.

Королева Емма особисто стежила за приготуваннями. Вона перевіряла якість продуктів, і навіть сама брала участь у випіканні улюбленого ягідного пирога Рагнальда — десерту, що з’являвся на столі лише раз на рік, у день народження її сина.

Усе мало бути бездоганним.
Усе — даниною любові до спадкоємця, який нарешті повертався додому.

У дворі замку встановили величезний казан для тушкованого м’яса з овочами. Його поставили на відкритому вогнищі, і смаки смаженої свинини, запечених овочів та димного дерева вже далеко розносив вітер. Кухарі помішували страву величезними дерев’яними ложками, додаючи спеції, щоб кожен гість міг скуштувати досконалий смак.

За кілька днів до урочистості до Кальдору почали прибувати знатні гості — ярли великих міст, радники, впливові торговці, воєначальники. Їхні візки були навантажені дарами: коштовностями, тканинами, породистими кіньми, витонченою зброєю та рідкісними винами. Усе — щоб справити враження, виділитися, наблизитися до трону.

У бальній залі панувала атмосфера величі.
Килими, розкішні меблі, люстри з сотнями свічок, пахощі ладану, прянощів та дорогих парфумів — усе засвідчувало заможність і силу. Гості блищали прикрасами, шати з золотим шитвом здавалося важили ціле королівство. За усмішками одних читалася щира радість, інші ж приховували за посмішками заздрість, сумніви та власні інтриги.

Але свято не обмежувалося замком.
Місто гуляло — від знаті до простолюду. Королівська родина подбала, щоб кожен міг долучитися до святкування. Таверни працювали від самого ранку — смажені кури, запечені яблука, солодощі, пиво та ель лилися без упину.

На площах лунала музика.
Барди співали про молодість і звитягу Рагнальда. На головній площі виступали танцюристи, жонглери, вогняні артисти. Їхнє шоу захоплювало дітей і дорослих. Світло смолоскипів танцювало разом із вогнем в очах людей.

Крамнички уздовж вулиць пропонували обереги, прикраси, різьблення, кераміку — згадки про день, що мав увійти в історію.

Коли зійшла ніч, небо вибухнуло феєрверками.
Яскраві вогняні стріли розсипалися іскрами над дахами, освітлюючи натовп на площі. Біля головного багаття зібралися музиканти, і їхні балади про героїв і честь змушували серця битися в унісон. Запах диму, солоду, пісні — усе змішувалося в єдину, магічну симфонію свята.

У палаці настав кульмінаційний момент.
До зали внесли величезний пиріг, прикрашений ягодами, медом і карамеллю. Принц стояв у центрі — в сяйві свічок, у виблискуванні золотих келихів, серед тостів про силу, мудрість і майбутню славу. Він кидав погляди на народ — з гордістю, з теплотою, з усвідомленням.

Друзі підходили до нього з усмішками, тиснули руки — одні щиро, інші з прихованими намірами. Вороги — під масками ввічливості. Але Рагнальд бачив їх усіх. Він відчував, як змінюється його роль, як зростає тягар майбутнього.

Цей день був більше, ніж просто свято.
Це було нагадування: попереду — шлях випробувань. Але сумнівів у принца не залишалося. Він був готовий. Готовий довести свою гідність. Готовий увійти в історію.

Святкування тривало, але в залі щось змінилося.
Гомін став розсіяним, сміх — хриплуватим, голоси — неточними. Гості розбивалися на гурти, кожен говорив про своє: про торги, союзи, плани. Багато хто вже ледве стояв на ногах. Їх виводили слуги, підтримували друзі. Пишність розчинилася у втомі, залишивши по собі тінь великої ночі — ночі, яка навіки закарбувалася в історії Кальдору.