Розділ 18

Розділ 18

Принц Рагнальд Вальдхейм

Натхненний цікавою нарадою з радниками та чиновниками, Рагнальд ще довго хвалив батька за його розум і проникливість. Король слухав сина з ледь помітною усмішкою, проте в очах читалася втома. Вони сиділи в кабінеті, де за вузькими вікнами вже згущувалися сутінки. Полум’я свічок тремтіло на столі та підсвічниках, відкидаючи довгі тіні на пергаменти, списані густим почерком.

— Мудрість приходить із досвідом, а не з похвалами, — спокійно мовив король, перехоплюючи погляд сина. — А щоб правити, потрібно не лише бачити майбутнє, а й розбиратися в тонкощах теперішнього.

Раптом двері відчинилися, і до кабінету увійшли четверо людей — троє чоловіків і одна жінка. Їхні постаті були спокійними, але впевненими, а очі світилися розумом.

Король жестом запросив їх ближче.

— Рагнальде, тобі слід познайомитися з тими, хто допоможе тобі розібратися в справах держави. Я довіряю їм, і ти теж можеш. Це — таємна рада.

— Це не вигадка? — здивовано вигукнув Рагнальд.

Один за одним вони зробили крок уперед.

Першим виступив кремезний чоловік із широкими плечима. Він був настільки високим, що навіть королівський трон поруч здавався меншим. Темно-русява борода, що спадала до грудей, була рівно підстрижена, а густі брови додавали обличчю суворості. Його сірі очі нагадували кригу, але голос, коли він заговорив, був низьким і спокійним.

— Торвальд Ерлінгсон, — представився він, легенько вклонившись. — Стежу за збором податків, фінансами королівства і розподілом запасів. Якщо хтось десь сховав золото або намагається ухилитися від сплати — я це дізнаюся.

Король кивнув.

— Торвальд чесний до жорстокості. Він не терпить брехні й ніколи не прикриває тих, хто чинить несправедливо. Саме завдяки йому я знаю, хто скільки краде.

Рагнальд помітив, що під його важким плащем ховається зношений пояс із ножем. Цей чоловік, хоч і радник, явно не боявся брудної роботи.

Наступним крок уперед зробив чоловік середнього віку, трохи сутулий, але з гордим виглядом. Його каштанове волосся рідшало на скронях, а довгі пальці, що спиралися на пергаментний сувій, свідчили про роки, проведені за письмом.

— Радомир, — неквапливо промовив він глибоким голосом. — Моя справа — записувати, пам’ятати і передавати. Немає документа, якого я не знаю, і немає історії, яку забув.

Рагнальд підняв брову.

— Тобто ти знаєш усі секрети королівства?

Чоловік хитро усміхнувся.

— Ті, що варто знати, — відповів ухильно.

Король додав:

— Радомир не просто переписує події — він їх аналізує. Багато рішень я приймав, спираючись на його знання.

Третім підійшов худорлявий чоловік із світлим волоссям, зав’язаним у тугий вузол. Його зелені очі блищали цікавістю, а легка усмішка натякала на гострий розум.

— Сігфрід, — представився він. — Якщо хтось заблукав у законах, йому варто знайти мене. Інакше можна загубитися там назавжди.

Рагнальд помітив, що він упевнено тримає в руках згорнутий пергамент. Його пальці були легкими і гнучкими — людина, яка багато писала і володіла тонкою дипломатією.

— Він любить дискусії, — зауважив король. — І вміє так повернути справу, що навіть найгірший договір раптом здається вигідним.

Сігфрід підморгнув.

— Усе залежить від того, хто його читає.

Останньою зробила крок уперед жінка середнього зросту, струнка, з довгим світло-русявим волоссям, заплетеним у складну косу. Її світло-сірі очі здавалися спокійними, майже холодними, але в них читалася незламність.

— Гельвіг, — представилася вона. — Люди говорять не словами, а вчинками. Якщо потрібно дізнатися, хто вірний, а хто зрадник — я це зроблю.

Рагнальд здивовано підняв брови.

— Ти шпигунка?

Жінка злегка усміхнулася, але погляд залишався твердим.

— Я знаю, хто кому що винен. Хто з ким спить. Хто які листи пише. Але я не шпигую — я просто спостерігаю.

Король усміхнувся.

— Гельвіг була при всіх переговорах. Іноді я думав, що без її втручання ми б опинилися на межі війни.

Рагнальд окинув їх уважним поглядом. Це були не просто радники — це були очі, вуха, голос і розум королівства.

— Добре, — промовив він, вдивляючись у кожного. — Якщо батько вам довіряє, значить, і я довірятиму.

Гельвіг ледь помітно усміхнулася.

— Головне — навчитися не просто слухати нас, а чути.

Король схвально кивнув.

— Тепер ти справді починаєш правити, сину.

Після знайомства принц Рагнальд уважно вслухався в доповідь своїх нових радників. Свічки мерехтіли, відкидаючи тіні на сувої, розкладені перед ними.

Першим узяв слово Торвальд Ерлінгсон — досвідчений управлінець.

— Поки ви, ваша величносте, вели нараду з радниками, наші люди виконали доручене завдання. Всі документи, які зберігалися у відомствах та канцеляріях, були вилучені. Усе, що містило хоч якусь цінну інформацію, тепер під нашим контролем.