Глава 4

Глава 4

Едейла

Ми закінчили говорити з Камілою. Кілька хвилин мовчали, багатозначно переглядаючись.  В очах королеви я бачила цікавість, викликану моєю скромною персоною. Незабаром служниця принесла сніданок.

Після сніданку Каміла вирішила прогулятися у саду, тому ми всією «дружньою» ватагою вийшли на подвір’я. Фрейліни дружньо помахували віялами, хоча був ранок і сонце ще не встигло зігріти землю.

Довкола гуляли придворні дами зі своїми кавалерами. З конюшні чути іржання коней.

За світськими розмовами ми і не помітили як прийшов час для обіду… Після ситного прийому їжі, Каміла захотіла поговорити з Августом, розпустивши фрейлін. Коли королева вийшла, усі полегшено зітхнули і почали розходитися по кімнатах. Я ж непомітно пішла за Камілою.

Рудоволоса відьма впевнено йшла у бік кабінету короля лише інколи озираючись. Цікаво, чого б це? Навіщо королеві когось остерігатися у своєму замку?

Коли королева підійшла до дверей, знову озирнулася. Мені довелося випити маскуюче зілля, щоб непомітно догнати її та прикріпити артефакт, який створив Райлен. Винахід має транслювати на сережку розмову, а моя робота – усе це запам’ятати та записати на кристал.

У зілля було один недолік: ефект діяв недовго, якихось п’ять хвилин при дозі в один ковток, при тому що велика кількість речовини негативно впливає на магічну ауру.

Я швидко та непомітно догнала Камілу. Відкрила брошку та намагалася закріпити її на одязі. Королева рухалася хоч і помітно, але доволі різко, через що тканина збиралася у складки та заважала моїй роботі. Та все ж мої старання та ризик виправдалися. Невеличка брошка у вигляді перлини добре прикріпилася до сукні. Моє завдання виконане, пора повертатися. Варта відкрила ковані двері перед Камілою, поклонившись їй. Королева легенько кивнула головою у відповідь та зайшла до покоїв.

Раптом двері у королівські покої розпахнулися знову, випускаючи когось. Я швидко юркнула за один з численних поворотів. Дія зілля закінчувалася, тому мені потрібно швидко тікати. Мені було цікаво: хто ж вийшов з кабінету Августа? Я швиденько відкинула цю думку, адже не вистачало ще того, що мене помітили. Усе ж цікавість взяла гору. Я визирнула, але вже нікого не побачила.

- Обережно, а то носа довгого відірвуть, - пролунав над моїм вухом голос. Я швидко повернулася до промовця і зіштовхнулася з його підборіддям. – Ти мене вбити хочеш? – сказав молодий, не набагато старший за мене саму чоловік, потираючи підборіддя.

- А не треба було лякати, Аркагане! – я впізнала у юнаку свого брата, власника розкішної каштанової шевелюри, зелених очей, погляд яких розтопить серце навіть найхолоднішої світської леді, та незносного характеру, який випробовую з дитинства.

- Та ти ж так можеш і попастися.

- Не знала, що мій брат став таким правильним… А як же твої слова, що життя без ризику не цікаве?

- Так то ж я, а це ти! За тобою недремне око потрібно! І взагалі, я старший, а значить маю повне право… - не давши договорити, я обурено прошепотіла у відповідь:

- Це нечесно! Скільки раз Райлену доводилося тебе прикривати?! Я, до твого відома, роботу свою виконую чисто, мене ніхто не помітив… Ну, окрім тебе…

- Я просто знаю тебе, Леє, занадто добре, щоб не помітити твого довгого носа, який завжди занадто допитливий. Ти ж не могла не прикріпити за цей час ще жодного підслуховувача! – з насмішкою сказав брат. Щоправда тепер була моя черга злити його:

- А ти став слугою, як бачу… - і ніби вперше почала розглядати обладунок з гербом Каріалонських владик. – Тацю з їжею уже подавав?

- Звідки ти знаєш?! –здивовано приглушено вигукнув співрозмовник.

- А що? Серйозно? Я вгадала? – братик увесь почервонів… А я давлю смішки.

- Та годі тобі, я лише подав після того як перевірив їжу на наявність отрути. І взагалі… Приходь сьогодні увечері до трактиру «У старого Меда», ми з Райленом чекатимемо на тебе. Там і поговоримо! Чи ти такі місця не відвідуєш? – прищуривши очі, хитро запитав він. Мабуть, знову щось задумав.

- Прийду, чекайте! – сказала я і пішла до себе, навіть не попрощавшись, адже сьогодні ще обов’язково зустрінемося.

-----------

Шановні читачі!

Ось уже і довгоочікуване продовження свята. Сподіваюся вам припала до вподоби нова частина історії) Сподіваюся на вашу подальшу підтримку. Ставте зірочки та підписуйтеся на автора, щоб не пропустити оновлення та цікавинки)

Щиро ваша, 

Софія Вареник)