Глава 1

Глава 1

По пустинній дорозі їде карета. Її дах виблискує на сонці, неначе золотий. Кучер нервово підганяє трійку чорних баских коней. Ще б пак! Його клієнти дуже важливі люди… Їдуть у столицю у самий королівський палац.

Приспущені занавіски на вікнах та дверях пошевелилися від зустрічного вітру та показали нам тих, хто ховався за ними.

Чоловік з довгим світлим волоссям щось говорив до дівчини, яка сиділа навпроти. Вітер доносить лише уривки їхньої розмови.

- Ти пам’ятаєш наш план?… - запитав чоловік.

Дівчина покачала головою та закотила очі. З долею нудьги та гніву вона відповіла:

- Так… Ми його вже разів з десять обговорювали. Я вже напам’ять вивчила: втертися в довіру, зібрати інформацію, отруїти… А ви в цей час виконуватимете свою частину завдання… Ми з Саматрою справимося… Чи не так? – красуня з ляльковим, але виразним обличчям, та темнорусим волоссям подивилася на велику білу тигрицю, що сиділа поряд з нею на сидінні. Хижачка, погоджуючись, заричала та показала свої гострі та страхітливі ікла.

- Так, так… Молодець… - з ноткою невдоволення проговорив світловолосий. – Одягни цей гарнітур, - промовив він простягнувши коробочку з кулоном, обручкою, браслетами та сережкою. – Кулон та браслет сховає твою магію та виправить колір аури… У сережках артефакт зв’язку… Ну а обручка передаватиме листи. Виймеш камінь та покладеш шматочок паперу з посланням, ми його отримаємо. І ось що… Флакони у тебе?

- Так… Зелений – отрута, червоний – антидот, синій – відвід очей…

- Все правильно. Аркаган чекатиме на нас. Він уже став приближеним короля.

- Наш братик став слугою? – з неприхованим сарказмом запитала красуня, іронічно вигнувши брову. – Невже наш Вельмишановний граф-ловелас став слугою? Він підноси з бокалами вина подає?

- Не перегравай… Годі його підколювати та мстити за насмішки… Він став тілохранитилем Августа…

Дівчина нічого не відповіла, а повернулася до вікна та почала вдивлятися в до болю знайомі краєвиди…