Глава 1. Початок історії

В цьому світі не було війн вже близько двадцяти років - рівно стільки минуло часу з останнього невдалого заколоту королівської сім'ї. Остаточний мир настав опісля вигнання, а пізніше й смерті заколотників. 

Але якщо ви подумали, що заколотників вбили королівські люди - помиляєтесь; їх вбило своє ж самолюбство і жадібність. 

В країні Люмберг, що знаходився в самому центрі світу, правила сім'я королів Левів; уже близько чотирьох століть правління передавалось найсильнішим з спадкоємців для передачі особливого дару родини - міток. 

Двадцять років тому, на острові Розен країни Люмберг, троє людей замислили злий намір щодо короля і його майбутніх нащадків, захотіли не тільки їхньої смерті - захотіли відібрати і правління, і дар, і життя. 

Король Адріан разом з королевою Шарлоттою якраз збирались відвідати щонайменше десять міст країни - для підтримання хороших стосунків з підданими, вирішення дрібних проблем. Сильна спека на острові Розен застала їх зненацька - непривітний клімат, жаркий, а головне - майже без вітру. 

Золотисто-бліді коні, які ледь перебирали ногами, табуном везли королівський екіпаж між високих і майже безлистих дерев; пустош і спека робили існування усіх на острові нестерпним. 

- Досить уже махати цим віялом, прошу тебе, - роздратовано сказала Шарлотта до чоловіка, - ще трохи і я дійсно буду схожою на фурію!

Чоловік в ту ж мить згорнув віяло пурпурового кольору з намальованими поверх квітками, і відкинувся на протилежний бік карети. Уважно глянув на жінку навпроти - і в ту ж мить його серйозне лице розцвіло усіма барвами веселки.

- Ще трошки, і я скоро побачу замість своєї коханої королеви суфле, - засміявся голосніше він, але і поспішив заспокоїти, - не переживай, зовсім скоро ми прибудемо до нашого друга Радріка і він точно вкриє нас від спеки. 

Королева Шарлотта окинула його сердитим поглядом, але зовсім скоро забула про образу і просто вдивлялась у вікно з карети. Їй на той момент було 32 роки, рум'яний відблиск на щоках перетворювався то на блідність, то навпаки - на занадто густий колір червонявого сонця. Її карі очі були широко відкриті, темно-каштанове волосся вкривало плечі і спускалось нижче пояса, комічно закручуючись у хвильки, а занадто відкрите декольте було рясно вкрите краплями поту. На пальці красувались дві каблучки - одна на правій руці, золотисте обрамлення з печаткою лева, інша каблучка ж на лівій руці - срібна з печаткою троянди. 

Темно-червоне плаття з золотим поясом виглядало по-королівськи, але не тут, в кареті метр на півтора. Його важкість придавлювала, а матеріал здавався набагато теплішим, ніж насправді був.

Ряди дерев густішали, і тінь почала з'являтись все більшими ділянками навколо карет. Тут і там було чутно як виходять місцеві жителі, які так давно не бачили короля зі свитою. 

Першою спинилась карета, запряжена чорними кіньми, і за секунду звідти вийшли чотири молодика - воїни з надзвичайними здібностями. Усі четверо, сміючись, і хапаючись за животи, крокували до другої та третьої карет,які все ще рухались. Найбільш молодий юнак з четвірки найближче підступив до другої карети, відкриваючи двері та подаючи руку. Молодик, як і всі решта воїнів, був одягнений у синю легку кофтину з темно-коричневою накидкою, темні штани - та найголовнішим атрибутом молодика все ж був величезний меч, закріплений до пояса, та палиця з металевим відтінком, посередині якої був, ніби влитий, синій камінь. 

На мечі, якщо придивитись, був надпис "În slujba regelui", що на їхній мові означало "служу королю". 

- Поїздка видалась дуже вдалою, однак зараз нам потрібен відпочинок. Ми з хлопцями швидко перевіримо територію і можемо приступити одразу ж до чергування, Ваша Світлосте - промовив юнак. 

- Вам також потрібен відпочинок, тож залучіть усіх людей. Не потрібно обтяжувати себе додатковими зусиллями щодо охорони, ми тут не вперше - думаю, клопотів не буде. Якщо залучите усіх, у більшості буде час на спочинок, - рівний голос короля Адріана і далі лунав з карети, роздаючи накази, поки на міцну та велику долоню молодика-воїна подалась ніжна та маленька рука Шарлотти. Вона вигулькнула з карети, оглянула місцевість і швиденько вийшла з неї, щойно побачила недалеко струмок і будинок з каменів. Рідний край. 

Будинок нагадував маленький грибочок посеред величезних дерев, в переважній кількості збудований з крупного сірого каменю, а справа від нього протікав струмок води, який то тут, то там виходив за береги. Зелень, якої так не вистачало, тут було вдосталь - адже струмок забезпечував безперервне життя навколо. Цікавий погляд Шарлотти впав на крісло біля лому, на якому зручго розташувався її молодший брат - Лестер. 

- Лотті, то ви вже тут! - вигукнув шатен, швидко зірвавшись зі свого крісла і підходячи до екіпажу. 

-Аякже, рада тебе бачити! Зараз і чоловік мій вийде привітатись, тільки-но перестане роздавати вказівки - фиркнула Лотті. Зараз же вона бігла так само до свого брата, і обійнявши його, відчула що дійсно удома. Там де завжди раді. 

Лестер виглядав трохи молодшим, ніж його сестра - на той момент йому було уже 28 років, високий, ошатний, з дужими руками та плечима, виглядав майже як усі чоловіки з Розена, однак було щось досить незамітне, і одночасно цікаве на його тілі - мітки. 

Мітки були і на литках хлопця, і на руках, і навіть одна на щоці. На щоці найменша за розміром - маленької рози, яка, за постійного спостерігання, ніби рухалась від вітру. Інші ж мітки були у формі кактусів, словоної трави, баобабу, аконіту - усіх не злічити. Усі вони були ледь прозорими, з окресленням червоного кольору, і рухались так ж ритмічно, як і роза на щоці юнака. 

Королева та її брат спокійною ходою віддалялись від екіпажу до будиночку, а з ними - і молодий воїн, який постійно супроводжував усюди королеву Шарлотту. Через декілька років хвилин, розуміючи, що давно не чути голос королеви, визирнув і король. 

Якщо на братові королеви і були замітні мітки, однак вони лише були окресленням, то на королю мітки були повноцінними та відтворювали при русі своїми барвами рух тварин. На його руці красувалась родинна мітка - лев, який на даний момент ричав і виглядав страхітливо, а трохи вище, де знаходилась шия - оповита змія навколо неї з хижим поглядом. Сам же король виглядав хоч і весело, вражав своїм войовничим виглядом, а особливо мітками, які тут і там були навколо ніг, тулуба, рук.