Ми кайданами скуті!
Бажання наших душ,
Давно забуті.
Втрачено усе, що єднало,
Нас разом ще вчора.
Виною цьому страх,
Перед зміною життя свого.
Перетином кордоном існуючого,
Та отриманням більшого нового.
Але хіба такими були наші предки?
Хіба вони б мовчали й здалися,
Боячись втратити те,
Що є у них сьогодні?
Якби ось так було,
То нас з тобою не було!
Щоб зрозуміти ось це все потрібен час,
Коли ж тепер, ми на самоті,
Його достатньо в нас.
Відредаговано: 07.04.2023