Сиджу гадаю цілі ночі,
Про її блакитні любі очі.
Її портрети наповнені,
Невідомими барвами,
А дерева на них золотистими шатами.
Я намагаюся залишитися,
При розумі своєму.
Але хіба ось це можливо,
Коли плечі твої,
Огортає сотворене нею,
Для тебе самого,
Безцінне мереживо?
Відредаговано: 07.04.2023