Королівська Історія

Втрачаючи Глузд

Сиджу гадаю цілі ночі,
Про її блакитні любі очі.
Її портрети наповнені,
Невідомими барвами,
А дерева на них золотистими шатами.
Я намагаюся залишитися,
При розумі своєму.
Але хіба ось це можливо,
Коли плечі твої,
Огортає сотворене нею,
Для тебе самого,
Безцінне мереживо?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше