Твої очі - це диво з усіх див!
Твоє ім’я - скарб загадкових дів!
Я сидячи в кюветі,
Гадаю про блакитні барви у її очах,
Які безцінні погляду моєму,
Як і народу Вкраїни любої моєї,
Блакитні води рідного Дунаю.
Скільки часу дум моїм лишилось?
Я досі ще незнаю,
Але я розумію, що її кохаю.
І без неї я сам себе втрачаю!
Адже хіба буде гідно,
Залишитися у чужому мені Амстердамі,
Хоч ніби й нормальній,
Але не любій мені дамі?
Втрачаю я натхнення,
Та починаються напливи,
Сильного печалю,
Бо не хочу я доживати,
Роки свої на чужині,
А мрію попивати чаю,
На Вітчизні рідній.
Згадати разом з нею,
Цю пригоду знову, та неповторити,
Цього лиха колись знову!
Відредаговано: 07.04.2023