Частина І

Моє ім'я Амелія Рейгаз, і я маг. Для нашого світу це не є новиною. Магія стала чимось звичним та повсякденним. І ми вже не уявляємо собі інше життя. В нашому світі немає розділення на чорні чи білі чари. Пересування між світами, навчання, лікування в медичних установах — все це стало б неможливим. Але таки ще існує один світ, де люди викреслили її зі свого життя. І він відомий для всіх як Земля. Я навіть не уявляю своє життя без неї. Раніше, Хейвенберд, країна, в якій я і живу, була просто ідеальною. Жодних конфліктів, повстань, навіть якихось масштабних злочинів.                                                                                                                                                           

Та сімнадцять років тут сталася страшна війна, що спустошила нашу країну. Вона тривала лише шість місяців, та руйнування неможливо навіть перерахувати. Більшість чарівників віддали своє життя, захищаючи рідну країну. Мій батько був серед них, відбиваючись від повстанців на боці короля. І йому пощастило, він зміг вижити. За допомогою сусідів, ми змогли піднятися з руїн. Але якою ціною...                                                                                                                                                    

Щось я відволіклась. Для магів існує лише один шлях — вступити в одну з чотирьох Академій, де і визначиться ваша майбутня спеціальність. Ще з самого народження нас перевіряють на присутність магії, адже останнім часом простих дітей стало в рази більше. І кожен боїться, що в один день чари просто зникнуть, як і особливості, що даються кожному народу. Ми можемо перетворюватися на птахів. От тільки для мене цей дар досі недоступний. Та на навчання я, не дивлячись ні на що, поїду.                                                                                                                            

Першою є Академія звичайної магії. Таких навіть в нашій країні є п'ять. Там немає абсолютно нічого цікаво для мене. Але вам все ж дадуть вибір — на кого ви хочете вчитись. А списочок немалий — цілитель, викладач або ремесленик. Двері кожного факультету відкриті для вас. Навчання триває чотири роки, на відміну від інших. Проте завжди є можливість прискорити його, якщо студент справляється з інформацією та показує добрі результати. Також, після цього є дуже великий шанс одразу отримати роботу. Принаймні, в нашій країні люди, що володіють даром — неймовірно цінні. І при прийомі саме таким і буде віддаватися перевага.                               

Наступна — Академія Непростих. Тепер починається саме цікаве. Це не проста школа, адже тут готують справжніх воїнів, що готові стати на захист свого королівства. Така в нас лише одна. І саме це і є моя мрія. Мій батько навчався тут, і я вже мала приблизне уявлення про саму Академію. І, наскільки мені відомо, у Хейвенберді, за всю історію існування, лише дві дівчини закінчували її. А я ж мрію поступити у Валорії, країні з іншого світу. Та це вже вирішувати не мені.                                    

Наступних Академій всього існує сім. І це Академія Вищих чинів. Простій людині туди ніколи не потрапити, адже тут вчиться лише знать. Їх готують займати високі пости або творчим професіям. Що цікаво, вони можуть відмовитись від навчання на будь-якому курсі. Це, скажімо так, їх привілея. І в нашій країні, та навіть у нашому світі, немає жодної з них. Для мене це взагалі щось невідоме. Навіть уявлення не маю які в них правила, адже не дивлячись на те, що мій батько генерал королівської армії, особисто я не знайома з жодним випускником звідти.                                

І найголовніша — єдина Королівська Академія. Де вона знаходиться не знає ніхто. Думаю, пояснювати не треба, хто там вчиться. Дітки правителів, які думають, що їм все можна. Наш король закінчував її. Туди ж вступить цього року і його племінниця. І, думаю, не важко здогадатись, чого ж саме там вчать. Навіть якби я була принцесою, то точно не хотіла б там навчатися. Це ж так нудно. Правила етикету, зовнішня політика та решта схожих предметів.                                    

Сьогодні мені виповнюється вісімнадцять років, а це значить, що Оракул передбачить мою долю. І вже за тиждень почнеться навчання. Мені ще пощастило, адже якби я народилась хоча б на вісім днів пізніше, мені довелося чекати б ще цілий рік та вступати в Академію у дев'ятнадцять. А це значить, даремно витрачений час. От в мого тата так і було. Та все ж, сьогодні я все дізнаюся. І я сподіваюсь, що моя мрія здійсниться...