Глава 5. Будинок з дивностями

Вискочивши на вулицю, Ерінія помітила магкіпаж й вирішила, що доїхати буде все ж швидше, ніж бігти, хай і недалеко. За кілька хвилин вона була вже на місці, проте будиночок знайшовся не одразу, оскільки розташувався не на головній вулиці, а через провулок. Він просто-таки ховався у невеличкому скверику, втопаючи посеред високих мареній, що квітували все літо, при чому колір квітів на деревах змінювався поступово з білого, через блакитний, синій, фіолетовий, пурпуровий і знову – білий.

Складений з блідо-рожевого каменю, будиночок весело позирав на світ великими вікнами з-під не менш веселого червоно-брунатного даху. Сонячні промені, наче граючись, ковзали стінами, створюючи химерні візерунки, що мінились з кожним повівом вітерця, й від цього дім здавався ще більш чарівним.

Діставши ключ з конверта, Ерінія збігла на ґанок й відчинила замок. Та не встигла вона прочинити двері, як з них вилетіло щось, від чого дівчина ледь відскочила в бік, мало не злетівши з ґанку. Але роздивитись оте щось їй не пощастило: воно зникло десь в кущах, прошарудівши гілками й листям.

Обережно зазирнувши всередину, Ерінія не надто голосно гукнула:

– Є тут хто?

Відповіддю була тиша. Вона неквапно увійшла до передпокою: зсередини це був звичайний нежилий будинок, в якому повністю були відсутні меблі, окрім столу, що сиротливо тулився до вікна. Кинувши на нього конверт з ключами, дівчина рушила оглядати кімнати й почала згори.

Другий поверх займали чотири просторі приміщення і ванна. Перший – складався з великої вітальні, кабінету, двох великих кімнат і кухні. В принципі, тут можна було б і жити, що й збиралась зробити Ерінія: верхню частину цілком можна було пристосувати під житло, а внизу – працювати. Залишилось лиш замовити Службу побуту, щоб все почистили, потім замовити необхідне обладнання для обстежень магічних тварин, й облаштувати житловий поверх.

Дивності, про які розповідала леді Рамен, дівчина списала на ту істоту, котра вискочила у двері. Можливо, вона й цупила якісь речі в колишніх мешканців.

– Чудово! – задоволено плеснула в долоні Ерінія в передсмаку свого нового життя.

Та наблизившись до столу, вона вклякла: ні ключа, ні конверта на ньому не було… І двері виявились зачиненими… на ключ.

– Гей! – роззирнулась довкола дівчина. – Що за жарти?!

Цілком очікувано ніхто не відповів. Зате хтось процокотів десь під сходами. Ерінія кинулась туди, але нікого там вже не було, а тиша намагалась натякнути, що їй вчулось. Дівчина знов пробіглась всіма кімнатами, але в них було так само пусто, як і перед цим, тож, сховатись комусь було ніде.

– Ключі хоча б віддай! – сердито тупнула вона ногою. – Спіймаю – гірше буде!

Гірше чого комусь буде – вона не знала, але, поки, гірше всіх було їй. Ну, не через вікно ж вилазити! Хтось побачить – вирішать, що злодійка. А ще як впізнають, то буде зовсім весело: племінниця короля грабує чужі будинки! Й доведи їм, що тут красти нічого. А сам будинок вона точно не понесе в кишені.  

Цокання донеслось з вітальні, й Ерінія кинулась туди. Саме в цей момент у двері заходив детектив, й вона налетіла на нього:

– Що за дурні жарти! – ледь втрималась, щоб не стукнути його.

Дрейвер аж позадкував, витріщаючись на неї:

– Я скоро сахатись вас буду! Чесне слово! Спокійніше зі злодіями працювати.

– Замикати мене тут не треба було! – гнівно сичала вона на нього.

– Та я тільки підійшов! – обурено кліпав на неї детектив. – Коли б я встиг?! А двері, між іншим, були відчинені.

Дівчина перевела погляд на стіл: ключ лежав на тому самому місці, де вона його кинула перед цим, а от конверта не було. Підскочивши до стола, вона згребла ключ й знов накинулась на Дрейвера:

– Конверт поверніть!

– Не брав я ваш конверт! – вже й він ледь не шипів на неї.

– А навіщо тоді прийшли сюди?

– Сповістити про те, що сьогодні мої батьки влаштовують вечерю й хочуть бачити мою наречену. Поки я з вашої подачі, – сердито блимнув він на неї, – відновлював вітальню леді Рамен, мені надійшло повідомлення від них. Тож, з вас – обов’язкова присутність.

– Неодмінно! – процідила крізь зуби Ерінія. – Але тільки після того, як ви повернете конверт з дозволом на оренду.

Їхню суперечку перервав гучний ляск дверей – так, що обидва смикнулись. А потім зникло світло, ніби за мить настала ніч.