4.2

– У вас чудово це виходить, – не втрималась від похвали дівчина. – Тобто, джерельна вода не обов’язкова?

– З нею легше і швидше, але можна й без неї, – вдоволений результатом, застібував мундир детектив. – Ви ж не хотіли б, аби у вашому дозволі залишилась дірка, наприклад, на місці королівського підпису? А з попелом все набагато складніше, особливо, якщо він розлетівся. Можна було пропустити якийсь шматок паперу. Джерельна вода, розпилена за допомогою закляття, цього б не допустила.

– Дякую! – мило усміхнулась Ерінія. – А то я, здається, забула подякувати.

– Це було додаткове тренування моїх професійних здібностей, тож, не варто, – нахабно вишкірився молодик.

– Ну, звісно, – хижо примружила очі дівчина. – А навіщо вам, аби я удавала вашу наречену?

– Як я зрозумів, у вас та ж сама проблема, що й в мене: мої батьки спати не можуть – мріють мене одружити. Й заради цього приїхали з провінції, – Дрейвер скривився так, наче йому змію в ліжко підкладали. – Якщо ж я продемонструю їм наявність нареченої, вони мирно повернуться додому.

– А, якщо їм наречена не сподобається?

– Ви угоду читали уважно? – не менш хижо вп’явся в неї очима Дрейвер. – Ви маєте зробити все, аби сподобатись.

– Я ж їх не знаю! – обурилась дівчина. – Як я маю здогадатись, хто їм до вподоби?

– Милі дівчатка їм до вподоби! – похмурим тоном кинув детектив.

– Це ви точно не за адресою! – весело реготнула Ерінія, уявляючи себе милою.

– Ви пам’ятаєте, що буде, якщо ви порушите угоду? – вже один погляд його не віщував їй нічого приємного, не кажучи про тон.

– Пам’ятаю, – проігнорувала випад дівчина. – Але наші уявлення про милість можуть розбігатись.

– А я вам по пунктах розпишу! – їдуче процідив Дрейвер.

Щось відповісти йому Ерінія не встигла, оскільки повернулась хазяйка дому разом з кухаркою. Столову миттю оповило ароматом квіткового чаю й смачної випічки. Дівчина з задоволенням потягнула носом повітря, просякнуте приємною солодкістю й видала радісним тоном:

– Ви знаєте, леді Рамен! Таліс Дрейвер хотів би спробувати допомогти вам з вашою вітальнею, але боїться, що ви це неправильно сприймете. Йому було так шкода спостерігати за вашими переживаннями!

– Милий мій! – ошелешено сплеснула в долоні хазяйка дому. – Та я вас розцілую! – але помітивши, як почав бліднути гість, миттю виправилась: – Я не те мала на увазі! – сміхотнула вона. – Для цього в мене чоловік є. Я о́бразно! Скільки це буде коштувати?

– Що? – витріщився спочатку на Ерінію, а потім й на даму молодик. – Ні!

– Гаразд! Гаразд! – примирливо здійняла та руки, розцінивши його «ні» як відмову від плати, а не як відмову взагалі. – Як скажете! Яке благородство. Але знайте на майбутнє: якщо вам знадобиться будь-яка допомога – в цьому домі ви завжди її знайдете!

Швиденько вкинувши до рота смачнюще тістечко й запивши його чаєм, Ерінія схопилась з місця:

– Все було прекрасно! Ваша кухарка – справжня чарівниця, але мені треба бігти, бо часу обмаль, – вона задоволено поплескала себе по кишені, де мирно покоївся дядьків дозвіл. – Ви написали мені адресу приміщення?

Леді Рамен трохи завагалась, але все ж подала дівчині великий конверт:

– Тут й адреса, й дозвіл на оренду. Але хочу попередити: в будинку відбуваються різні дивності, – важко зітхнула вона. – Одні речі інколи зникають, а потім з’являються… але не ті, що зникли – взагалі невідомі.

Ерінія задумливо повертіла конверт:

– Й часто зникають?

– Не часто, але буває. Ще… – жінка винно похитала головою, – там, часом, вчуваються голоси, через що ніхто не хоче ні жити в тому будиночку, ні працювати. Я б й не пропонувала його вам, але зголосилась допомогти, а іншого вільного в нас нема. Проте, я поговорю з чоловіком, щоб він пошукав в Оларею щось пристойне для вашої справи.

– Це навіть цікаво, – раптом заусміхалась дівчина, явно радіючи черговій порції пригод. – Я побігла милуватись цією дивовижею, а вам, – абсолютно знущальним поглядом окинула вона детектива, – успіху у вашій нелегкій праці!