Розділ 13. Випускний бал: Тріумф та каяття

Розділ 13. Випускний бал: Тріумф та каяття

Коли до шкільного ганку під’їхав розкішний білий лімузин, розмови в натовпі вщухли. Двері відчинилися, і на червону доріжку вийшли вони. Емілія у золотій сукні, що сяяла під світлом прожекторів, Мортіша у витонченому чорному оксамиті, Стелла у легкій рожевій сукні з пір'ям і Соня...

Соня вразила всіх. Її сукня кольору нічного неба зі срібним розсипом виглядала магічно. Без окулярів, з професійним макіяжем та впевненою усмішкою, вона була втіленням мрії. Всі навколо затамували подих — Попелюшка не просто стала принцесою, вона затьмарила всіх.

Навіть сувора директорка, Марія Степанівна, не втрималася від усмішки:

— Сьогодні ви — справжні королеви цього балу! — оголосила вона в мікрофон.

Поки зал готувався до виступу, Соня помітила в кутку Яну. Та стояла на самоті, покинута Анжелою, і з сумом спостерігала за тріумфом кузини. Соня глибоко вдихнула і підійшла до неї.

— Яно, — тихо покликала Соня. Яна здригнулася і відвела погляд, очікуючи на глузування. Але Соня натомість лагідно взяла її за руку. — Я не тримаю на тебе зла. Навіть за те, що ти вигнала мене. Я пам'ятаю, як у дитинстві ми були справжніми сестрами... як ділили одне яблуко на двох і разом гралися. Я прощаю тебе, Яно. Я хочу, щоб ми знову стали сім'єю.

Соня обійняла онімілу від шоку сестру і пішла готуватися до виступу. Яна залишилася стояти, відчуваючи, як по щоках течуть справжні сльози. Їй стало неймовірно соромно. Соня виявилася вищою за всі образи.

Соня зробила крок вперед, і зал ахнув. Сукня-сузір’я від Емілії переливалася під світлом, ніби справжнє нічне небо. Кожен рух дівчини відгукувався мерехтінням тисяч маленьких кристалів. Поруч із нею вийшов Сергій. Він впевнено взяв перший акорд на гітарі, і простір наповнився магією.

Голос Соні звучав чисто, сильніше, ніж будь-коли. Вона співала про віру в себе, про друзів і про те, що навіть найменша зірка може висвітлити найтемнішу ніч. Коли пісня досягла кульмінації, весь зал встав у єдиному пориві. Учителі, учні та навіть сувора директорка аплодували, не стримуючи емоцій. Це був абсолютний тріумф.

Останній акт Анжели

Анжела стояла за лаштунками, червона від люті. Її план зіпсувати звук провалився, і тепер вона бачила, як її колишня жертва купається в променях слави. Не тямлячи себе від злості, вона вибігла до сцени, збираючись влаштувати гучну істерику та викрикнути чергову порцію бруду.

— Це все фальш! Вона ніхто! — заверещала Анжела, намагаючись прорватися до мікрофона.

Але вона не встигла зробити і кроку. До неї швидко підійшла Яна. Її погляд був рішучим, а обличчя — спокійним. Яна міцно схопила Анжелу за лікоть, не даючи їй і шансу на скандал.

— Досить, Анжело. Твій час закінчився, — холодно промовила Яна. — Ти більше нікому тут не цікава.

Анжела намагалася вирватися, вигукуючи прокляття, але Яна, не зважаючи на опір колишньої подруги, просто вивела її із залу під презирливі погляди однокласників. Це був фінальний акт очищення: та, що колись допомагала творити зло, тепер власноруч виставила його за двері.

Фінал вечора

Коли музика стихла, Соня важко дихала, посміхаючись крізь сльози щастя. Сергій підійшов до неї і на очах у всіх ніжно поцілував її руку. Емілія, Стелла та Мортіша вибігли на сцену з величезним букетом троянд. Вони обійнялися — чотири абсолютно різні дівчини, які змінили життя одна одної.

На порозі залу стояла Яна. Вона дивилася на сестру здалеку. Соня помітила її, кивнула і простягнула руку, запрошуючи підійти. Яна посміхнулася — вперше щиро і без заздрощів.