Розділ 12. Перше побачення

Розділ 12. Перше побачення

У кімнаті маєтку Емілії панував приємний хаос. Подруги зібралися в повній бойовій готовності, адже для них це було не просто побачення Соні — це був спільний проєкт.

Емілія, яка з дитинства знала все про етикет і те, як тримати себе в оточенні принців, взяла на себе роль наставниці з манер.

— Соню, головне — не поспішай. Коли він відсуне стілець — сідай повільно, посміхайся очима. Якщо будеш хвилюватися, просто зроби ковток води. І пам’ятай: він запросив тебе, бо ти йому вже подобаєшся. Тобі не треба нічого доводити.

Мортіша сиділа в кріслі, спостерігаючи за всім цим з легким скепсисом, але її поради були найпрактичнішими.

— Слухай сюди. Якщо виникне незручна пауза — не лякайся. Просто подивися йому в очі й почекай. Нехай він теж похвилюється. І якщо він почне говорити про гітари — слухай, але не забувай вставляти свої розумні зауваження. Він цінує твій інтелект, а не тільки сукню.

Стелла розклала на ліжку десятки варіантів вбрання. Вона вирішила, що для першого побачення не потрібно нічого надто пафосного.

— Ми оберемо ніжно-блакитну сукню-комбінацію та легкий кардиган. Це підкреслить твої очі, які тепер так сяють без окулярів! — щебетала Стелла, наносячи Соні останній штрих блиску для губ. — Ти виглядаєш як мрія, від якої неможливо відірватися.

Коли Соня вже була готова, дівчата стали навколо неї.

— Соню, просто дихай, — сказала Емілія, поправляючи їй пасмо волосся. — Ти розумна, ти красива, і ти цього варта.

— Ми будемо на зв’язку, — підморгнула Стелла. — Якщо щось піде не так — пиши «СОС», і ми прилетимо на яхті прямо до ресторану!

Соня засміялася, і страх трохи відступив. Вона вийшла до машини, відчуваючи за спиною підтримку своїх «трьох мушкетерок».

Соня зайшла до ресторану, відчуваючи, як підкошуються коліна, але погляд Сергія, сповнений захоплення, одразу додав їй сил. Він встав, відсунув для неї стілець, як і вчила Емілія, і ніжно усміхнувся.

— Ти виглядаєш неймовірно, Соню. Я навіть забув, що хотів сказати, — щиро зізнався він.

Вони замовили легку пасту з морепродуктами та ягідний лимонад. Розмова йшла легко: вони сміялися, згадували кумедні моменти з репетицій та будували плани на майбутнє після ЗНО. Соня спіймала себе на думці, що їй більше не потрібно прикидатися — з Сергієм вона могла бути собою.

Прогулянка під відкритим небом

Після вечері вони вирішили прогулятися набережною. Повітря було теплим, пахло квітами та річковою свіжістю. Над ними розкинулося бездонне небо, засіяне зорями. Сергій зупинився біля перил мосту і повернувся до Соні. Його обличчя стало серйозним.

— Знаєш, Соню... я маю тобі в дечому зізнатися, — почав він, перебираючи пальцями ремінь чохла гітари, який був із ним. — Коли я запропонував дівчатам допомогу з виступом і гітарне соло... справа була не в музиці. І навіть не в балі.

— Я пішов у вашу групу тільки заради одного — щоб бути ближче до тебе. Ти вразила мене ще в той день, коли за тебе заступилася Емілія, але чим більше я дізнавався тебе, тим більше розумів: ти особлива. Твоя доброта, твій розум... Соню, я кохаю тебе. І я дуже хочу, щоб ми були разом не тільки на сцені, а й у житті. У нас може бути прекрасне майбутнє.

Сергій ніжно торкнувся її щоки і, не побачивши опору, повільно нахилився. Їхній перший поцілунок був несміливим, зі смаком ягідного лимонаду та щастя, але в ньому було стільки ніжності, що у Соні запаморочилося в голові.

Коли Соня пізно ввечері повернулася до маєтку Емілії, подруги вже чекали на неї у вітальні, озброївшись чаєм та тістечками. Побачивши сяюче обличчя Соні, вони все зрозуміли без слів.

— О боже! Розповідай усе! — вигукнула Стелла, ляскаючи в долоні.

Соня, червоніючи, розповіла про освідчення Сергія і про те, що він був у групі тільки заради неї. Емілія переможно усміхнулася, Мортіша схвально кивнула, а Стелла трохи не розплакалася від розчулення.

— Ми знали! Ми ж казали, що він закоханий! — раділи подруги.

Цей вечір став остаточним підтвердженням того, що Соня більше не «сіра мишка». Вона кохана, вона успішна, і попереду на неї чекає найважливіший день — випускний бал.