Розділ 9. Ранок у палаці та візит турботи

Розділ 9. Ранок у палаці та візит турботи

Соня розплющила очі й на мить затамувала подих. Вона лежала на величезному ліжку з шовковою білизною, а крізь панорамні вікна кімнати пробивалося лагідне сонце. Це не був старий диван у тітки Поліни — це була кімната для гостей у будинку Емілії.

Раптом двері відчинилися, і зайшла Емілія, сяючи посмішкою. За нею двоє помічниць несли величезний чохол. — Доброго ранку, принцесо Соня! — весело вигукнула Емілія. — Годі сумувати за минулим. Сьогодні ми починаємо нове життя. Це тобі.

Емілія розстебнула чохол, і Соня охнула. Це була неймовірна сукня кольору нічного неба зі сріблястим розсипом, що нагадував сузір’я. — Я замовила її спеціально для тебе ще тиждень тому, — прошепотіла Емілія. — На балу ти будеш не просто зіркою, ти будеш небесним світилом.

Сніданок «Ради чотирьох»

За годину на терасі вже зібралися всі. Стелла приїхала з цілою купою рожевих коробок (солодощі для настрою), а Мортіша виглядала похмурішою, ніж зазвичай — вона вже знала про вчинок Яни.

— Отже, — Мортіша постукала ложечкою по чашці з чорною кавою. — Яна набрехала матері, що ти їх кинула. Це низько навіть для неї. Ми маємо провчити її так, щоб вона сама зізналася в брехні перед тіткою Поліною.

— Може, виставимо її фото з тими гопниками перед мамою? — запропонувала Стелла, жуючи макарун. — Нехай побачить, з ким насправді гуляє її «слухняна» доня.

Емілія хитро посміхнулася: — У мене є ідея краща. Ми запросимо тітку Поліну на бал як почесну гостю. Нехай вона на власні очі побачить твій виступ, Соню, і те, як Яна поводиться з Анжелою. Правда сама випливе на поверхню.

Несподіваний гість

Їхню розмову перервав охоронець, який підійшов до Емілії: — Ваша Величносте, там приїхав молодий чоловік. Каже, що він Сергій. Дуже наполягає на зустрічі з Сонею.

Серце Соні тьохнуло. Вона вибігла до воріт маєтку. Сергій стояв біля свого мотоцикла, виглядаючи дуже занепокоєним. Побачивши Соню — живу, неушкоджену і таку красиву навіть у домашньому халаті Емілії — він нарешті видихнув.

— Соню! — він зробив крок назустріч. — Даніель розповів мені, що сталося... Я був біля твого під’їзду, зустрів Яну, вона несла якусь нісенітницю. Я просто хотів переконатися, що ти в безпеці.

Він на мить завагався, а потім ніжно взяв її за руки. — Соню, якщо тобі щось знадобиться... будь-що... просто скажи мені. Ти не одна. Більше ніколи.

Соня дивилася в його очі й розуміла: підступність Яни лише зробила її сильнішою та привела туди, де її справді люблять і цінують.