Розділ п’ятий

Церемонія і бенкет безнапасно закінчилися, Елізабет привела мене до кімнати молодят, а Грендель кудись пішов. Але прийшла моя улюблена трійця привидів. Шкода тільки, що Аламат серед них не було.

– Знаєш, а непоганий захід був, веселий та барвистий, – сказав Ісландаріо, задумливо гладячи свою бороду. – Я стільки гарних ніг за сьогодні побачив… Будь ласкава, за першої ж нагоди подякуй цьому хлопчику за гарне свято для моїх очей.

І ось як він може бути батьком Аламат? Так, вони обидва віддають перевагу схожому стилю в одязі та аксесуарах, хоча в Аламат він більше схожий на сучасний, в той час, як в Ісландаріо він більш схожий на давньосхідний і майже немає рис західного одягу. Ну от якщо зняти з нього корону короля і виставити на вулицю на загальний огляд без можливості говорити, його прийняли б за східного мудреця… Все враження псує його поганий рот. От би його якось заклеїти...

– Де Аламат? Я думала, що вона прийде після завершення цього балагану.

– Це нестерпне дівчисько знову пішла чорт знає куди. Але перед цим вона попросила, щоб я передав, щоб ти була обережною. Станеться щось небезпечне найближчим часом.

– Вона не казала, що саме?

– А я звідки знаю? Я передав усе, що вона казала. Більше нічого.

– Вона виглядала стурбованою і ніби шукала когось, – відповіла Бразіанна. – Але цей старий збоченець має рацію. Більше вона нічого не казала.

– А не казала, кого шукала? Чи хоч відмінні риси тої людини: колір волосся, очей, родимки або родимі плями?

– Ні.

– Перепрошую, якщо не за темою, але в мене одне питання, – вклинився у розмову Рохан.

– Воно до Іслана. Ти ж привид, так?

– Якби я ним не був, стількох розваг був би позбавлений... Ех! То ти це до чого?

– У привидів фізіологічних потреб та реакцій немає, так?

– Так, все вірно ти кажеш.

– Значить від спостереження за дамськими ногами нічого у штанях не підіймається?

– А має?

– Тоді чому ти цим займаєшся?

— Тому, що він старий збоченець! – відповіла Бразіанна раніше, ніж головний герой цієї розмови встиг відкрити рота.

– Гей! Це не так. І взагалі: нічого ви не розумієте в естетиці! Що може бути прекрасніше молодих жіночих тіл? Це ж висока культура, естетичне задоволення…

– Ви чуєте це? Плач в'язниці за одним збоченцем.

– Та що не так? Я ж не за дітьми та підлітками спостерігаю, а за молодими дівчатами, дорослими жінками та заможними дамами.

– Таких, як ти називають «ї…»

– Гей-гей-гей! Сама ж казала, що при дітях таке казати забороняється!

– О! Ти навіть знаєш, що я хотіла сказати? Це вже половина шляху до усвідомлення проблеми.

– У мене проблеми? Це в тебе їхня повна торба!

– Не хотілося б переривати вас, але повернімося до питання мого недавнього заміжжя: що цікавого ви дізналися за цей час і чи є у кого ідеї, як мені уникнути консумації шлюбу хоча б цієї ночі?

– Ой, та не хвилюйся ти так. Твій новоспечений чоловік зайнятий любовними втіхами з красунею Астенією. Я сам бачив, як вони цілувалися в одній таємній ніші... Думаю, вони закінчать не скоро. А навіть якщо хлопець він швидкий, все одно йому потрібен час на перезарядку. В крайньому разі просто вдаси, що спиш.

– До речі, про сон! Там у гільдії якийсь терміновий донос, – перервала його Бразіанна. – Це пов'язано з якимсь катаклізмом.

– Катаклізмом? Знову десь річка вийшла з берегів чи стався землетрус?

– Гірше. Земля почала відмирати.

– Це як?

– А я що, знаю? Це те, про що було у листі. Тобі в будь-якому разі потрібно буде самій навідатися туди та перевірити, що там таке коїться.

– Цікаво, звичайно, але як я це перевірю за моїх обставин?

– Ой, не вдавай з себе даму в біді, – пробубонів Ісландаріо. – Тут у кімнаті лише один телепень, що може повестися на твою виставу. Ми з Бразіанною ростили тебе, дитино, і чудово знаємо, на що ти здатна.

– І хто цей телепень? – не зрозумів натяку Рохан, але відповісти йому ніхто не спромігся.

– За кілька метрів від вікна є запряжений кінь. Не знаю чий він, але навряд чи господар буде проти, якщо ти позичиш його на кілька годин. Тим більше, що він зараз зайнятий однією молодою дружиною літнього графа.

А казала, що не знає, кому належить кінь… Гаразд, зараз це не має значення. Важливо те, що мені потрібно переодягнутися.

– Люба моя, не оглядайся як крадій у пошуках цінностей в домі літньої пані, змінний одяг є в шафі. Твій ненаглядний чоловік і не помітить зникнення одного комплекту одягу.

Все це вона вже дізналася, все продумала! Хоча що я очікувала від жінки, яка зробила великий внесок у те, яка я зараз?

– Гаразд, вийдіть ненадовго, я переодягнуся.

Привиди слухняно пройшли крізь стіну, тим самим покинувши приміщення. Це коштувало стількох лекцій для померлих родичів про те, що таке особистісні кордони та навіщо їх потрібно дотримуватися. Хто молодець? Я молодець!

Дістаю з шафи з одягом Гренделя білу сорочку, найменші штани, ремінь, збираю та перев'язую  волосся у високий хвіст знайденою краваткою і накидаю на плечі сірий плащ, а вже після цього кличу всіх назад.

Спуститися треба якось так, щоб нічого не зламати й бажано не отримати забоїв, синців та подряпин, бо якось не дуже хочеться вигадувати брехливі виправдання. Тільки от як мені це зробити? Навряд чи я тут знайду мотузку… Ні, якщо мій чоловік БДСМ-фетишист, це цілком реально зробити, але міцність у неї точно буде сумнівна.

– Та стрибай вже так, – важко зітхнула Бразіанна, спостерігаючи за тим, як я озираюся в пошуках речей, з яких можна зробити канат і неушкоджено спуститися на землю.

– А ти, коли була жива, теж стрибала з третього поверху?

– Візьми покривало, зніми наволочки та простирадло і зв'яжи це все між собою, – підказав Ісландаріо.

Логічніше було б, якби Ісландаріо запропонував мені варіант стрибнути з вікна, а Бразіанна – зв'язати постільну білизну, якщо враховувати їхні здібності та досвід за життя. Але зрозуміло, чому ці поради не особливо надійні.