67

Атрей Вотерс

Найменше за все хотілося, щоб Арабелла бачила мене в такому стані. Цілуючи її вранці, навіть не здогадувався, що підготувала доля. Роздав розпорядження вартовим і хотів повертатися у тепле ліжко коханої, як несподівано з`явився слуга Лестера. Він повідомив, що король чекає мене в саду. Я одразу направився до вказаного місця. Передчуваючи, що цей негідник щось задумав, взяв із собою Філіпа та Гарольда.

Лестер, у супроводі охорони, повільно проходжався садом та вдавав, що милується квітами. Я рішуче наблизився до нього і проковтнувши всі правила етикету, одразу приступив до справи:

- Хотів зі мною поговорити?

Він зневажливо зміряв поглядом. Склалося враження, що перед ним маленька комаха яку він бажає розчавити, а не людина.

- Ходімо прогуляємося – цей негідник демонстративно розвернувся і мені довелося йти поруч з ним. – Я довго терпів твої вільності, але всьому є межа. Ти забув, що я король, і до мене слід звертатися з повагою.

- Ти її втратив коли примусив Арабеллу стати твоєю дружиною – я не витримав його нахабства і безцеремонно перебив явно заготовлену промову. Він невдоволено хмикнув:

- Я знаю твої справжні наміри. Задуривши голову Арабеллі, ти сподіваєшся стати королем. Вона надто юна і легко піддалася твоїм чарам. Ти  ж давно все спланував, чи не так? Розумів, що король ніколи не видасть принцесу за тебе заміж і відмовив їй, вдавав благородного парубка. Дочекався, коли настане слушна нагода й вбив володаря, зачарувавши Арабеллу. Але твоїм планам спочатку завадив Йєн, а потім я.

- Не верзи дурниць, все зовсім не так.

Його висновки дратували. Невже вважає мене вбивцею? Я ж підозрював його і Родеріка. Хоча, можливо, радник організував все сам і не ділився своїми планами з синочком. Він зупинився та повернувся невдоволеним обличчям до мене:

- Ці казочки розповідай моїй недосвідченій дружині. Хочеш повідаю яке майбутнє її чекає? Зради з тобою я не пробачу, ув’язню її в кімнаті на вежі й вона просидить там поки не народить мені дитину. Я оголошу королеву божевільною, і сам піклуватимуся про спадкоємця, ставши його регентом. Арабелла більше ніколи не побачить своє маля, це буде її розплата.

Навіть не хотів уявляти цю жахливу реальність вигадану Лестером. Зараз він показав усю свою чорну душу. Ніколи не допущу  такого майбутнього для коханої, вона народжена правити, я поверну їй її законну владу, яку втратила через мене. Грізно насупив брови та злегка підвищив голос:

- Ти не врахував одного – я тобі цього не дозволю.

- Це ти не врахував одного – ти будеш мертвий.

Різкий біль пронизав мій живіт та розбігся по тілу. Мене немов розірвали на маленькі шматки. Я опустив очі й побачив у руці Лестера кинджал, що проштрикнув мене. Мій супротивник посміхнувся та прокрутив зброю у свої руці. Здається це приносить йому задоволення:

- Знаєш, я міг би убити тебе й раніше, але батько переконував зачекати, мовляв, ти спосіб управляти Арабеллою. Тепер, коли вона вагітна, то цим способом стане її дитина, то ж у твоїй присутності більше нема потреби. Я давно мріяв убити тебе особисто, щоб із задоволенням смакувати твої муки.

Ноги ледь тримали мене. Лестер різко витягнув ножа. Я відчув легке запаморочення і впав на землю. Живіт страшенно болів та кровоточив. Рукою схопився за рану, проте це не допомагало. До мене підбіг Філіп:

- Тримайся, брате, Гарольд побіг за підмогою.

- Його вже нічого не врятує – виголосивши ці слова наче бойовий клич, Лестер попрямував до палацу. Філіп зняв свій камзол та відірвав рукав білосніжної сорочки. Міцно притиснув його до рани:

- Вибач, цей покидьок так раптово вийняв кинджал, що я не встиг зреагувати.

Це я винний, надто легковажно ставився до свого ворога. Проте, найбільше мене хвилювало не це. Кохана. Те майбутнє, яке описав Геллман, нестерпне. Не можна, щоб вона стала полонянкою у власному палаці. Набрав у легені повітря і вони закололи тисячами голок. Ледь зміг проговорити:

- Арабелла. Подбай про неї. Вона носить мою дитину.

Мій голос був хриплий та ледь чутний, але по тому як змінилося обличчя брата, я зрозумів – він почув. І хоч Філіп знав в про мої стосунки з королевою, як сильно я її кохаю, що бажаю одружитися з нею, проте ця новина, напевно, шокувала його. Почув голосні кроки й до нас наблизилися мої охоронці. Філіп зарився рукою у своє волосся:

- Ні, подбаєш про свою жінку сам. Все буде добре, ти одужаєш і ми разом помстимося цьому негіднику. – Він намагався здаватися впевненим, але тремтячий голос виказував не віру у власні слова. Розвернувся до вартових та крикнув: - Лікаря! Негайно покличте лікаря.

Зібрав усі залишки своєї сили та ще раз спробував прохрипіти:

- Арабелла. Обіцяй.

Не зміг закінчити свою думку, проте брат все зрозумів без слів. Він витер долонею своє бліде обличчя. З його вигляду зрозумів – справи у мене кепські, мабуть, не виживу. Сильніше натиснув на рану, ніби це мені допоможе.

- Обіцяю. Я подбаю про Арабеллу та її дитя. Зроблю все, що зможу для їхнього блага.

Тепер я міг видихнути спокійно. Якщо Лестер втілить свої погрози у життя, то Філіп обов’язково щось вигадає, щоб звільнити мою кохану. Не хочу помирати. Стільки всього не встиг зробити, проте, схоже, не судилося. Та найбільше моє бажання на цю мить – це побачити Арабеллу, моє найбільше щастя та найцінніший скарб. Також хотів би потримати на руках свою ще ненароджену дитину, впевнений вона моя, але навіть якщо це не так, то це невинне маля мало б стати моїм.