62

Лестер кинувся до мене та намагався схопити за руку. Та його наміру зашкодив Атрей. Коханий з ненавистю викрутив її за спину і чоловік вимушено згорбився. Його охоронці різко рушили до них, але застигли на місці, коли я виставила долоню та своїм наказом зупинила їх:

- Не смійте перешкоджати Атрею. Він захищає мене, Вашу королеву. Що ж Ви за лицарі, якщо покірно стояли за дверима в той час, як зі мною робили таке? – Вони винувато опустили голови. Звернулася до Лестера: - Я не прошу дозволу, я довожу до відома. За цей час добре подумай про свою поведінку. Ти мій підданий  і всього лише регент. На основі твоїх побоїв клопотатиму про розлучення. Можеш вигадувати собі сотні алібі, та моє слово і мої свідки підтвердять твою вину. Нагадати яке покарання за образу королеві? Хоча, ти ж регент, сам чудово знаєш. Насолоджуйся останніми днями своєї примарної влади, адже насправді усім керує твій батько.

У залі запанувала мовчанка. Навмисно називала його регентом, а не королем. Напевно ніхто не чекав такої сміливості з мого боку. Якщо чесно я й сама не чекала, що зможу так відкрито погрожувати тим, хто мало не стратив мого коханого та зробив з мене полонянку у власному домі. Вирішила ризикнути, досить жити в страху та виконувати чужі забаганки. Гордо розвернулася та пішла до карети. На своїй спині відчувала пекучі погляди. Ніхто не смів мені заперечити чи затримати, і це вже тішило. Вважала це своєю маленькою перемогою.

У карету разом зі мною сіли Емберлі, ще одна служниця та Атрей. На щастя він не протестував. Вирушили у мій заміський маєток. Чудове місце, щоб відпочити та побути на одинці з природою. Густі ліси росли навколо, огортаючи маєток в майже ідеальне кільце. Для мене підготували простору господарську спальню з широким ліжком та чудовим краєвидом. Тут у мене буде час подумати та насолодитися відсутністю Лестера.

Це були прекрасні три тижні які ми провели у цьому місці. Коханий дарував стільки любові й пестощів, що не хотілося повертатися у столицю. Він лікував мене своїми цілющими поцілунками, та дбайливим ставленням повернув жагу до життя. Мені подобалося засинати й прокидатися у його обіймах, їсти разом  за столом, з ним почувалася щасливою та насолоджувалася кожним моментом, адже пам’ятала – це не назавжди й мені доведеться знову стати королевою, а йому – головою моєї охорони.

За цей час подала клопотання про розлучення з Лестером. Як доказ того, що мене змусили вийти заміж надала копію договору, який підписала з Геллманами. Йти на такий шлях ризиковано, проте не можу більше бути рабинею, я народжена принцесою. Єпископ пообіцяв розглянути моє звернення. Також, потроху переманювала на свій бік сенаторів. Кого можна було підкупити – підкупила, з деякими потоваришувала, а комусь пообіцяла високі посади та чини. Вдалося з'ясувати, з найманцем, що робив спробу забрати в мене життя зустрічався слуга Джозефа, який пропав безвісти. Чомусь я навіть не здивована. Поки я не маю спадкоємців, то у випадку моєї смерті дядько стане королем.

Сьогодні ми повертаємося до палацу. Роблю це без попередження, хочу побачити чим зайнятий Лестер. І хоч мої шпигуни доносили про кожний його крок, але я все одно не втрачала надії знайти якийсь компромат. Чоловік писав мені слізні листи у яких вибачався за скоєне, але всі вони залишилися без відповіді. Навіть присилав прикраси в знак примирення. Коштовності я прийняла, щоб він трохи заспокоївся та сподівався на краще. Насправді маю намір жбурнути їх йому в обличчя. Невже вирішив купити мене за допомогою брязкалець? Я готова до справжньої війни.

Дбайливо поправляю Атрею каптан та з жалем усвідомлюю – ми повинні вдавати байдужість одне до одного. Він знову називатиме мене Ваша Високість, а я роздаватиму накази. У цьому маєтку ми були щасливі. Ніяких умовностей, заборон та поклонів. Нас оточували вірні люди й ми не приховували своїх стосунків. Проте, навіть попри це не виключаю можливості, що хтось з них шпигує для Лестера. І хоч на тілі синці майже зійшли, проте рани в моїй душі не загоїлися. Поцілувала коханого та поділилася своїми побоюваннями:

- Гадаю Родерік не подарує нам цей тритижневий відпочинок. Знову погрожуватиме та надавати фальшиві докази. Подвій свою охорону. Не ходи сам, вони ж відкрито попереджали про твоє вбивство. Я не зможу без тебе.

Він пригорнув у свої гарячі обійми. Повільно поцілував у скроню та пильно поглянув мені у вічі:

- Не хвилюйся, я зможу нас захистити й не допущу давніх помилок. Шкода, що не зможу спати у твоїх покоях, таке мені дуже подобається. Проте сподіваюся це не надовго, ти розлучишся з тим негідником і вийдеш заміж за мене. Тоді я уже на законних підставах цілуватиму тебе і ніхто не посміє навіть пошепки нас засуджувати.

Атрей озвучив мої бажання. Здається зараз нас поєднують навіть спільні мрії.

- Я теж цього дуже хочу, але не чекаю, що Лестер так легко відпустить владу зі своїх рук.

- Ми боротимемося. Разом. За наше майбутнє. Ти не сама, у тебе вже є я. Щоб не сталося я завжди буду поруч з тобою.

Ці слова зігрівали душу та надавали впевненості. У палац з`явилася наповнена рішучістю. Одразу попрямувала до своїх покоїв і викликала Діану. Вона повідає мені останні плітки, недарма щедро її винагороджую. Емберлі разом з кількома служницями розпаковували речі, тож навколо вирувала активність. Відчинилася двері й попри всі мої очікування перед моїми очима постала не фрейліна, а Лестер. Він з простягнутими руками попрямував до мене:

- Арабелло, кохана, ти хоча б попередила про свій приїзд.