61

Після всіх знущань я повинна змиритися? Може це і є той шанс який назавжди позбавить мене від ненависного чоловіка. Не дозволю з собою так поводитися. Ці двоє забули – справжня королева тут я, а вони лише мої регент та радник і їх можна замінити.

- Забудьте. Я не покриватиму Лестера і цього разу не мовчатиму. Нагадайте, яке покарання загрожує за побиття королеви?

Родерік підвівся. Моя реакція явно йому не сподобалася. Напевно чекав на сліпу покірність.

- Ти нічого не доведеш. Свідків не було. Лестер стверджуватиме, що цього не робив, крім того, у нього з`явиться беззаперечне алібі. Єдине чого досягнеш – станеш посміховиськом. Не раджу про це розповідати. Так, він помилився, але це все ревнощі. Ти підписала угоду – не мати романтичних стосунків з Атреєм, дотримуйся її, будь ласка.

Не чекаючи відповіді зник за дверима. Рада позбутися його присутності. Майже одразу зайшла Емберлі. Вона дбайливо поправила ковдру і тільки тепер помітила – я у своїй нічній сорочці. За вікном уже сутеніло, отже без свідомості пробула декілька годин.

Скрипнули двері й у кімнату забіг переляканий Атрей. Як тільки побачила коханого моє серце сильніше затріпотіло від радості. Не зважаючи на камеристку він кинувся до мене. Упав на свої коліна біля ліжка та почав заціловувати мою руку:

- Пробач. Я знову не зміг захистити тебе від цього монстра.

- Залиш нас. - Мовила до Емберлі й вона поспішно зникла з покоїв. Повинна зізнатися коханому у всьому. Сподіваюся він не відмовиться від мене після такого. На мої очі навернулися сльози. Тихо, боячись промовити ці слова вголос, невпевнено почала говорити: – Лестер не тільки мене побив, а ще й... взяв силою. Я намагалася, проте не змогла зберегти тобі вірність, він сильніший. Чому вартові не прийшли на мої крики?

Атрей підвівся та поспішно поцілував мій лоб, щоки та ніс.

- Не хвилюйся про це. Лестер відповість за скоєне, не варто таке йому пробачати. Наших вартових прогнав король і приставив своїх. Саме тому ніхто не реагував на крики. Філіпу вдалося проникнути у твої покої тільки тоді, коли Лестер покинув їх та забрав своїх прихвоснів. Брат одразу покликав на допомогу.

Стало соромно. Це ж стільки людей бачили мою ганьбу. Проте, нічого довести не зможу. Лестер звинуватить Філіпа у моєму побитті, а сам матиме беззаперечне алібі про яке говорив Родерік. Вони знову загнали мене у пастку, наче вовки тендітну лань, і чекають поки я покірно здамся на їх милість. Поділилася своїми страхами з коханим. Він гнівно зціпив зуби та деякий час мовчав перебуваючи у своїх роздумах. Ніжно взяв мою долоню у свою руку та ледь відчутно пестив її.

- Я сподівався це наш шанс позбутися Лестера, але вони підставлять Філіпа, його стратять. Проте не дозволю, щоб ця образа залишилася не покараною. Більше він тебе не торкнеться, навіть якщо для цього доведеться весь час бути поруч з тобою. Я ночуватиму сьогодні тут, і байдуже на всі пересуди та заборони.

Атрей дотримав слова. Всю ніч він сидів і трепетно оберігав мій сон. Вперше за довгий час була спокійною, знала – я у безпеці. Не впевнена, що коханий взагалі лягав відпочивати. Коли прокидалася, то завжди бачила його стурбоване обличчя при тьмяному світлі свічки. Я не хочу так жити. Не бажаю щоночі боятися приходу Лестера та ховатися по закутках з коханим. Для себе прийняла важливе рішення, проте не знаю чи вистачить сил на його втілення.

Вранці мене знову навідав лікар. Він під пильним наглядом Атрея оглянув мене. Намастивши всі забої виголосив свій вердикт:

- Вам потрібний відпочинок. Постарайся менше ходити та більше лежати.

І стати мученицею в очах придворних? Якщо вони помітять мою покору перед Геллманами, то ніколи не визнають мене як істинну володарку. Своїм вчинком Лестер розпалив у моєму серці війну і я не маю наміру програвати. Досить боятися та з надією чекати дива. Прийшов час піднятися з колін, тепер мої вороги благатимуть помилування.

Спровадила з покоїв лікаря та Атрея. Попри його заперечення, одягатися в його присутності було б непристойно. Ми й так порушили забагато правил. Насилу підвелася та наказала Емберлі готувати дорожню сукню. Навмисне не маскувала свої синці, нехай бачать всі, що станеться з тими, хто посмів мене образити. Кожний крок давався мені важко, проте гордо, намагаючись не показувати своєї болі, крокувала до столової зали. Придворні, які траплялися на моєму шляху хоч і низько кланялися, але не могли відвести очей від мого вигляду. Звісно, не завжди побачиш королеву у синцях. Атрей невидимою тінню рухався за мною і я на якомусь енергетичному рівні відчула його підтримку. Паж навстіж відчинив обидві половинки дверей та високо поставленим голосом оголосив про мій прихід. Уловила здивування присутніх. Вони явно не чекали мене побачити. Лестер навіть підвівся зі свого місця:

- Арабелло, ми  почали снідати без тебе. Прошу, сідай.

Говорить так, ніби нічого не трапилося. Не вдаватиму, що пробачила його або налякалася погроз. З докором у голосі звернулася до нього:

- Що, думав не зможу  підвестися після твоїх побоїв? Це було востаннє коли ти торкнувся мене, я тобі цього ніколи не пробачу і не сідатиму з тобою за один стіл. Я прийшла не снідати. Я їду. Повернуся коли мої забої зійдуть, не личить так виглядати королеві.

- Ти нікуди не поїдеш - загрозливо прошипів мій ненависний чоловік.