59

Це несподіване зізнання швидкою птахою злетіло з моїх вуст. Остогидло вдавати відсутність почуттів до нього. Його руки ніжно обняли мене й у всередині тіла розпалився вогонь. Він обпікав, зводив з розуму і не збирався вщухати. Коханий мовив у відповідь:

- Я так злякався за тебе, боявся, що втрачу найціннішу людину у своєму житті. І хоч ти мені й не належиш, та я не можу припинити мріяти про це. Важко стримувати бажання доторкнутися до тебе, обійняти, поцілувати.

- А ти не стримуй.

Стала на пальчики ніг та сама потягнулася за омріяним поцілунком. Наші губи злилися і здавалося, все втратило свою важливість. Я хочу бути лише з цим чоловіком, тільки його торкатися та цілувати, народити йому дітей та зустріти з ним старість. Здається, нормальні бажання, але навіть їм не судилося здійснитися.

Атрей пристрасно цілував мене. Так, ніби голодний до моїх пестощів він впевнено досліджував мої губи. Підхопив мене на руки та поніс до столу та не вагаючись, поклав на нього. Його вправні долоні уже пустували під пишним подолом моєї сукні, і у місцях дотику виникав вогонь. Не відриваючись від нього, нетерпляче розчепила легкий камзол.

Ми насолоджувалися одне одним, стали єдиним цілим. Шепіт, що зізнавався у коханні, лагідні пестощі та палкі поцілунки п’янили та остаточно зводили з розуму. Вперше почувалася бажаною, вродливою та коханою. Ще ніколи мені не було так добре. Я навіть не уявляла, що таке можливо. В порівнянні з тими муками які відчувала при близькості з Лестером - це здавалося справжнім раєм. Важко віддихуючись, Атрей швидко одягнувся. Я ж не поспішаючи, поправляла свою сукню. Ніжно цілуючи мене в щоку, коханий тихо промовив:

- Вибач, не стримався. Ми не повинні були цього робити. Я  не мав права так чинити з тобою.

- Ні, ти якраз мав право і ми просто піддалися своїм бажанням. Лестер – ось хто не повинен був торкатися мене. Першого разу він взяв моє тіло силою, а потім, стало байдуже. Хоч і намагаюся уникнути його уваги, проте це не завжди виходить.

Сама не знаю чому зізналася у такому. Мабуть, просто не хотіла, щоб він вважав, що я не думаю про нього та насолоджуюся товариством Лестера. Атрей ніжно обійняв мене та своїми пальчиками, наче невидимим пензлем малював фігури на моїй спині. Відчуваю, щось турбує його, пронизує гострими кігтями в саму душу. Поцілував мою щоку, чоло, ніс. З важким зітханням почула сумний голос:

- Тепер я ще більше ревнуватиму, коли він буде у твоїх покоях. Більше не зможу стояти осторонь знаючи, що він голубить, торкається та цілує тебе.

Ох, як же його уява відрізняється від реальності. Мій ненависний чоловік застосовував щодо мене лише грубощі. Зайвий раз намагався завжди принизити мене, наголосити, що я потвора, не заслуговую носити гордий титул королеви. Своїми вустами доторкнулася злегка неголеної щоки коханого:

- І я не зможу терпіти його присутність. Якщо тобі полегшає, то він майже ніколи не цілує мене, розглядає лише як інкубатор. У нас не такі стосунки як ти вважаєш. Я ненавиджу його, але дуже боюся.

У його очах розгледіла німе питання, яке все ж озвучив:

- Чому ж вийшла за нього заміж? Чому ж весь час відштовхувала мене? Разом ми були б сильніші.

Доведеться зізнатися у всьому. Досить тремтіти від одного гнівного погляду Геллманів. Бажаю вирватися з їхнього полону і переконана - Атрей у цьому допоможе. Зрештою йому довіряю як сама собі. Раніше не розповідала про таке, його оскільки остерігалася реакції. Зараз, коли усі межі між нами подолані просто зобов’язана довести його до відома.

- Я підписала угоду. Вступаю в шлюб з Лестером і голову моєї охорони відпускають на волю. Він погрожує вбити тебе, якщо між нами будуть якісь стосунки. Я не шкодую про те, що щойно відбулося, хоч і боюся. Лестер може дізнатися про цей нерозважливий вчинок і виконає свої погрози. Через мене твоє життя у небезпеці.

Атрей ще сильніше пригорнув мене до себе. Поправляючи мій локон волосся, який неслухняно випав із зачіски, широко усміхнувся:

- Не говори дурниць. Якби хотіли, то давно уже б вбили мене. Для них я цінний, адже так вони контролюють тебе. Крім того, зі мною завжди багато охоронців і у випадку небезпеки можу себе захистити. Давай, домовимося, віднині – жодних секретів між нами.

Не могла не погодитися. Нарешті моя душа розквітла, і над нею більше не нависала темна, чорна хмара. Залишалося лише вигадати як розлучитися з Лестером, чекати два роки я не маю наміру. Чула, що таке можливо за дуже серйозних причин, проте особисто не знала жодної пари яким би це вдалося.

Минуло вже достатньо часу і потрібно виходити з кабінету. Поки ми не знаємо як бути далі, змушені й знову вдавати підданого та королеву. Двері відчинилися і разом з ними моя казка з коханим закінчилася. Я залишилася на обід і потім ми відправилися до палацу, де я почувалася в неволі. Елеонора якось хитро дивилася на мене, проте нам так і не вдалося поговорити на одинці.

В кареті я їхала зі своєю фрейліною, і попри моє бажання бути разом з коханим не могла собі цього дозволити. Приїхали ми ближче до вечора. Як тільки опинилася у власних покоях, у них безцеремонно увірвався Лестер:

- Арабелло, мила, з тобою все добре? Я як почув про замах на твоє життя дуже перелякався.

Наче на підтвердження своїх слів затис мене у своїх обіймах. Атрей з докором поглянув на мене. Авжеж Лестер злякався, адже у випадку моєї смерті, королем стане мій дядько. Якби Геллман себе не звеличував, насправді він лише мій регент. Вибралася з його задушливих обіймів та зробила крок назад: