54

- Ні, Ви не посмієте. Я наказую Вам, не чіпайте Атрея.

Проте, вартові ніби не чули моєї заборони й сліпо виконували наказ радника. Вони впевнено підійшли до коханого, схопили за руки та намагалися втримати їх за спиною. Хлопець опирався, намагався вирватися з чіпкого полону чотирьох охоронців, які обступили його. Сили були нерівні й зрештою їм вдалося досягти свого. Штовханиною потягнули Атрея до дверей. Він з жалем в очах поглянув на мене:

- Арабелло, я не винний.

- Я знаю – прокричала йому в слід та кинулася до нього. Несподівано на своїй талії відчула чужі чоловічі руки. Вони немов залізні кайдани міцно схопили мене та тримали у своєму полоні. Я не здавалася: - Наказую зупиніться і відпустіть Атрея, я Ваша королева, сьогодні Ви мені присягли на вірність.

Охоронці Родеріка залишалися глухими й вивели мого нареченого у коридор. Через відчинені двері помітила, що мої вартові, серед яких був і Філіп, покірно стояли опустивши голови. Їм у груди впиралися гострі мечі, погрожуючи проштрикнути тіло у разі найменшого руху. Схоже мої вороги вирішили знищити мене. Хоч у душі вирував ураган безнадії, страху та розпачу, проте намагалася не показувати своєї слабкості. Гнівно поглянула на Родеріка та холодним голосом поцікавилася:

- Це бунт проти мене? Ви відкрито ігноруєте мої накази. Що далі? Заберете моє життя?

Радник ледь посміхнувся та зачинив масивні двері. Мене нарешті відпустили й тільки тепер помітила, що весь цей час мою талію тримав Лестер. Ми залишилися у покоях тільки втрьох. Ці двоє щось замислили, поводилися так, наче зараз відкриватимуться страшні таємниці. Родерік жбурнув на підлогу закривавлену сорочку, по-господарськи сів у широке крісло та закинув ногу на ногу:

- Ах, мила Арабелла, яка ти юна і недосвідчена. Твоя смерть не вигідна мені. До того ж я врятував тебе від шлюбу з убивцею твого батька. Ти не хочеш бачити цілісної картини. Атрей давно все продумав. Він знав про твої почуття до нього, а також усвідомлював, що король Теодор ніколи б не дозволив Ваш шлюб. Саме тому він позбавився від твого батька і весь час вдавав святу невинність. Ти сама відчинила для нього усі двері призначивши головою своєї охорони. Але відбір наречених сплутав тому негіднику всі плани. Він поступово позбавлявся від твоїх кавалерів, а коли почув про твоє весілля з Йєном, то, мабуть, вбив і його. Не знаю як, та йому вдалося затуманити твій розум. Ти підозрюєш усіх крім нього.

Зауважила як звертання Родеріка до мене різко перейшло на «ти». Його припущення хибні. Він не знав, що Атрей відмовився одружуватися зі мною, і Йєна на роль мого чоловіка знайшов саме він. Невже вважає, що я повірю у такі нісенітниці?

- Ви не маєте доказів. Це всього лиш слова, а вони нічого не варті.

- О, повір мої слова варті багато чого. Наприклад, я й досі офіційно керую країною, і поки ти граєшся у владу, насправді вона належить мені. Завтра закінчуються мої повноваження як очільника Держави, ним стане або твій дядько, або чоловік з яким ти візьмеш шлюб. На світанку я накажу страти Атрея і ніхто не зможе цьому завадити. Зараз його доля залежить від твоєї поведінки.

Неприємно чути таку правду, але якби гірко не було визнавати – він має рацію. Гнівно зиркнула на радника і крізь зуби процідила:

- Чого Ви хочете?

- Влади. Ти вийдеш заміж за Лестера і він стане твоїм регентом.

Мої підозри справдилися. Знала, Родерік так просто не відмовиться від правління, але не припускала, що він вдасця до такого ницого шантажу. Лестер стояв і презирливо свердлив мене поглядом. Мабуть, й далі вдавати з себе закоханого в мене не вважав за потрібне. Велично сіла на софу, не буду стояти коли той нахаба сидить. Намагалася не показувати свого відчаю та поводитися впевнено.

- У мене вже є наречений. Ви посміли шантажувати королеву, невже гадаєте, що за фальсифікацію сумнівних доказів та страту невинної людини уникнете покарання?

Хриплий чоловічий сміх заповнив кімнату:

- Отямся, Арабелло. Члени правління підтримають мене, а доля сина барона нікому не цікава. Твоя влада примарна, всі справи давно вирішую я. Візьмеш шлюб з Лестером і відпущу твого охоронця. Отже, що ти вирішила?

Не можу зрозуміти як я потрапила в таку пастку. Відколи це Абрамси мають виконувати накази Геллманів? Бачив би мене зараз мій батько, то дуже розчарувався у мені. Я його сильно підвела. Якщо вийду заміж за цього нав’язливого герцога, то стану безправною іграшкою у чужих руках. Але Атрей… Він моя слабинка, заради цього хлопця готова зробити будь-що. Намагаючись достукатися до черствого серця Лестера звернулася до нього:

- Невже бажаєш все життя прожити зі мною знаючи, що ти мені нелюбий?

На його обличчі засяяла зловісна посмішка:

- Не будь смішна. Щоб стати королем я б навіть і з жабою одружився. Хоча, дивлячись на тебе, розумію, жаба – це ще не поганий варіант.

Всі мої надії розбилися вщент та розвіялися за вітром. Для чогось Лестеру було важливо принизити мене. Проте, було дещо, чого я ніяк не могла зрозуміти:

- Навіть якщо я й вийду заміж за Атрея, все одно радником залишитеся Ви. Для Вас нічого не зміниться, чому ж вдалися до шантажу?

- А ти не така розумна як я вважав. Хто такий радник? Людина яку можна замінити. Я бажаю, щоб королівський рід продовжився з моєї сім'ї. Якби не моя дружина, то я б і сам з тобою одружився, а так цю важку місію доведеться виконати Лестеру. Ти подаруєш нам спадкоємця престолу і можеш займатися балами, сукнями та гаптуванням, решта тебе не повинно хвилювати.