45

 Лестер вимушено зігнувся та одразу почав обурюватися:

- Ей, ти чого, що відбувається? Арабелло, присмири свого пса.

Нерозуміюче поглянула на Атрея. В його очах вирувала буря печалі, болю та журби. Він дивився на мене з певним доріканням, наче я зрадила його. Мовчала. Не могла вимовити й слова. Якби з Лестором це зробив би хтось інший я б знайшла що сказати, але Атрей… Як можна лаяти коханого? Він наче й сам зрозумів свою провину, швидко відпустив герцога та свердлячи мене палким поглядом, зухвало заявив:

- Я захищав честь принцеси.

- А я на неї й не зазіхав. Ти, виродок, відповіси за свій вчинок. Напевно забув хто я такий, то я тобі зараз нагадаю.

Розгніваний Лестер підскочив на ноги й з його войовничого вигляду зрозуміла – бійки не уникнути. Швидко підвелася та поки вони не перегризли горлянки одне одному суворо прокричала:

- Припиніть обоє. Лестере, дякую за чудовий вечір, але на жаль він уже закінчений. Атрею, хутко за мною, ти маєш відповісти за свій нерозважливий вчинок.

Під гнівний погляд свого кавалера впевнено попрямувала до палацу. Позаду чула легкі кроки Атрея, і хоч карати його не збираюся, проте дещо він повинен пояснити. Розлючена, залетіла мов шквальний вітер до королівських покоїв. Різко розвернулася та натрапила на понурий погляд свого охоронця. Яка ж я на нього сердита. Він забрав у мене те, чого я, мабуть, ніколи не матиму у своєму житті, можливо ніхто більше не бажатиме мене цілувати. Не стримуючи своїх емоцій та на підвищеному тоні поцікавилася:

- Що це було? Чому ти так нахабно повівся з Лестером?

- Я захищав Вас, – дивлячись прямо мені в очі та навіть не ховаючи погляду продовжував дотримуватися своєї версії Атрей. Не витримала й істерично засміялася:

- Від чого, від поцілунку?

- Невже Ви й справді хотіли поцілуватися з Лестером? Така поведінка не личить королеві й наскільки я знаю, Ви не в захваті від цього брехливого лиса. Невже повірили, що він і справді закохався у Вас? Отямтеся, Арабелло, йому потрібний тільки трон.

Ці слова неприємно ятрили та ранили душу. Холодною, сталевою змією прокралися у самісіньке серце, боляче вкусили й своєю отрутою розщепили його на тисячу уламків. Атрей навіть не допускає, що комусь я можу подобатися насправді. Хоч це і не у випадку з Лестером та все одно було прикро. Він дорікає мені у непристойній поведінці, а сам обіймається з Патрисію у всіх на очах.

- Знаю, він зі мною не щирий, проте це не привід, щоб з ним не цілуватися, – зустрілася із розгубленим поглядом Атрея. Доведеться пояснити: - Я вирішила за кого вийду заміж, і це буде Квентін. Але дивлячись на нього я бачу перед собою маленького боязливого зайчика, а те як він мало не непритомніє від моєї уваги наштовхує на думку, що поцілувати мене навряд чи колись зважиться. Я просто хотіла дізнатися, що це таке коли тебе цілує справжній чоловік.

- Хочеш дізнатися який поцілунок справжнього чоловіка? – невідомо для чого перепитав Атрей. В його очах палала злість, а вилиці на обличчі напружилися від люті. Це вперше він дозволив собі таку вільність та на підвищених тонах звернувся на мене на недопустиме «ти». – Я покажу тобі, що таке справжній поцілунок.

Різко підійшов до мене та накрив мої губи своїми вустами. Його руки трепетно тримали мене за спину та талію і міцно пригортали до себе. Мої очі заплющилися і я поринула у незвіданий світ нових відчуттів. Спочатку, обережно, немов я витвір мистецтва з дорогого кришталю, наче боячись нашкодити, його губи боязко цілували мене. Потім, не відчувши опору з мого боку стали напористішими та впевнено володарювали над моїми вустами. Це було так… дивно. Навіть не уявляла, що справжній поцілунок передбачає такі дії.

Мене немов окутало хвилею щастя. Тіло пройнялося легким тремтінням, а на шкірі відчула приємне поколювання. Заклякла, навіть не ворушила руками чи губами, і взагалі здається не дихала та перетворилися на мармурову статую. Проте, насправді ноги підкошувалися від насолоди. Відчула як він поступово віддаляється і мої вуста звільняються з його солодкого полону. Не хочу припиняти цю близькість і не зважаючи на пристойність, адже ми вже й так порушили всі встановлені межі, я насмілилася та спробувала поцілувати його. Атрей не опирався, знову притиснувся до мене та через якусь мить спіймав мій порив і ми разом перебували на одній хвилі.

 Намагалася закарбувати в пам`яті це дивне відчуття, яке піднесло мене на вершину мрії. З`явилося бажання відчувати його вуста на собі вічно. Ці сороміцькі думки несподівано підкралися до мене й у моєму тілі загорілося бурхливе полум’я. Зважилася і піддавшись своєму бажанню обережно, самими кінчиками пальців доторкнулася до його спини. Він різко відсахнувся від мене, зробив крок назад та перервав омріяний поцілунок.

 Відреагував так, наче я торкнулася не руками, а з усієї сили проштрикнула гострими циганськими голками. Його важке дихання високо підіймало грудну клітку, очі потемнішали та затуманеним поглядом дивилися на мене. Здається тільки тепер Атрей усвідомив, що накоїв. Так, цей хлопець украв мій перший поцілунок, при цьому маючи наречену. Та я не шкодую, і нехай він ніколи не дізнається про моє непотрібне кохання, але згадка про цю слабкість грітиме моє серце вічно.

Мовчала й уважно стежила за ним. Хлопець теж не мав наміру щось казати, лише розвернувся та поспішною ходою попрямував до дверей. Тікав. Тікав від мене як від прокаженої. Невже поцілунок зі мною був настільки противним, що зараз він навіть не може знаходитися поруч? Моє серце, яке ще хвилину тому радісно тріпотіло від щастя, зараз міцно стиснулося від болю. Навздогін прокричала: