34

Від такого несподіваного зізнання моя рука смикнулася і доторкнулася до дверей. Вони скрипнули, привернувши до себе увагу. Не буде з мене шпигунки. Довелося виходити з імпровізованого укриття. Важко придушити свої емоції після почутого. Атрей…він і я…невже я йому дорога? А може хлопець мав на увазі, дорога як правителька, адже якщо зі мною щось станеться, то охоронець позбудеться своєї посади. Щоб зайвий раз не ганьбитися перед ним краще вдати, що я нічого не чула. Все ж таки підслуховування не та справа якою варто пишатися. Намагалася не дивитися на голову своєї охорони, до якого так тягнулися мої очі. Знала – якщо зараз погляну на нього, то мій погляд викаже усю правду, надто вразили його останні слова. Одразу попрямувала до Йєна:

- Доброго ранку! Ви готові знову вжитися в роль закоханого нареченого?

Він поклонився та поцілував мою руку:

- Ви прекрасно виглядаєте. З такими темпами скоро й вдавати не доведеться, я й справді закохаюся.

Його слова насторожили. Не люблю лестощів і від нього такого не чекала. Щоб не видавати свою стурбованість кокетливо посміхнулася:

- Не раджу Вам цього робити, ми підписали договір, наш шлюб приречений на розлучення.

Мабуть, стурбованість приховати не вдалося, оскільки Йєн поспішив запевнити:

- Не хвилюйтеся, через два роки будете вільні як пташка у небі. А зараз готові демонстративно прогулятися в саду? Дамо придворним пліткаркам нову тему для розмови?

Звичайно я погодилася, заради цього і прийшла. Ми попрямували до саду у супроводі охорони. Постаралася непомітно  поглянути на Атрея, досі не  можу зрозуміти почуте. Його слова просто висмикнуті з контексту, шкода не відома уся розмова. Він насупився та міряв мене пильним поглядом. Здавалося хлопця щось турбує. Невже підозрює, що я стала мимовільним свідком їхньої розмови?

Я так задумалася, що майже не помітила як під веселі розповіді Йєна ми  наблизилися до альтанки у якій сиділи фрейліни. Маючи намір пройти повз, мій наречений запропонував:

- Не погано буде якщо для переконливості ми триматимемося за руки. Що скажете?

Ай справді, яка ми закохана пара якщо йдемо на відстані один від одного та ще й у присутності охорони. Хотіла погодитися та втрутився Атрей:

- Не раджу Вам цього робити. Все ж поведінку майбутньої королеви можуть сприйняти як неприйнятну. Ви ж взірець для наслідування, не личить незаміжній дівчині така вільність.

Не личить кажеш? А як сам обіймався з Патрисією і шепотів їй на вушко усілякі непристойності від яких покоївка заливалася сміхом уже забув. Гаразд, можливо не непристойності, я ж не чула, але обійми точно були. Це вперше Атрей порушив правила уставу та втрутився у розмову. Зазвичай він стримувався навіть при провокації Лестeра. Його очі палали від гніву. Якби не знала ставлення хлопця до себе, подумала, що ревнує. Не зважала на його пораду і впевнено заявила:

- Давайте все ж таки спробуємо. Цікаво спостерігати за реакцію придворних. Я в супроводі своєї охорони, тож нічого ганебного у цьому не бачу.

Здається почула як в Атрея заскрипіли зуби від злості. Наші з Йєном долоні з`єдналися і ми більш впевнено зображували щасливих наречених. Як і очікувалося, нас не оминула увага фрейлін. Відчувала на своїй спині їх зацікавлені погляди, та тихий шепіт який не розібрала, але впевнена – говорили про мене. Напевно сьогодні мій щасливий день, адже нас побачили не тільки звичайні придворні, а ще й Джозеф. Чимось невдоволений він впевнено наближався. Підійшов на невелику відстань, одразу перейшов до справи:

- Доброго дня, люба племіннице! Це обурливо, ти досі не познайомила зі своїм нареченим, а про нього я дізнаюся від чужих людей. – Він простягнув руку Йєну. – Герцог Джозеф Абрамс, рідний дядько та найближчий родич Арабелли.

Мабуть, вдаватиме дбайливого дядечка. Йєн потиснув його руку звільнивши при цьому мою та представився. На мить стало лячно, якщо Джозеф так успішно позбувся Гаррі, то що він вигадає для Йєна? Наче помітивши проміння страху на моєму обличчі герцог повідомив:

- Я б хотів поговорити з тобою наодинці.

- Авжеж, дядечку! – Кокетливо звернулася до свого нареченого: - Зустрінемося за вечерею.

- З нетерпінням чекатиму її.

Йєн галантно поклонився та попрямував у зворотному напрямку. Джозеф підійшов ближче та розпочав свій допит. Мої охоронці стояли дещо віддалено від мене і мабуть, їхня присутність не бентежила його:

- Арабелло, де ти знайшла цього графа?

Переконувати його у несподіваному коханні до Йєна не буду, але все ж дотримуватимуся нашої легенди, не дарма втрьох вигадували її й дядько не був тією людиною яка заслуговувала на мою відвертість:

- А щось не так? Вирішила дослухатися до Ваших слів, справді жодний з хлопців які брали участь у відборі не гідні стати королем. Тоді я й згадала про Йєна, ми давно таємно листувалися і я зрозуміла – це він мій суджений. А все це завдяки Вам, саме Ви наштовхнули мене на такі роздуми і я Вам за це дуже вдячна.

Спантеличений моєю люб’язністю він оглянувся на всі боки наче шукав якоїсь важливої персони. Не побачивши нікого крім моїх охоронців, що напевно не чули нашої тихої розмови, оскільки перебували на відстані, він трохи заспокоївся: